Людина – найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповтор – н. і Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати – і то кожен має вдачу. Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди, особливо серед людей.
Незвичайна історія сталася з Олесем. Він любить усе живе: і дятлика, і рибку, і дідову конячку. Не може він кривдити тварин.
Але люди в селі називають його диваком. Може, погано проявляти повагу до животини, адже цього ніхто не робить? Але Олесика це не турбує, він не переймається такими питаннями.
Олесь любить не тільки звірів, його серце сповнене любові навіть до Федька Тойкала. Хай той і б’ється, але ж вибачився і пригостив пиріжком. Хвилина примирення для нього коштує років ворожнечі.
У таку мить хлопчикові хочеться плакати від почуття братерства, яке пронизує його душу.
Дід учить Олеся правди життя. “Якщо не ти б’єш, то б’ють тебе”, – говорить старенький. Дуже шкода, що дідусь, напевно, має рацію. Скрутно буде тому, хто не б’є, але тоді його совість не забрудниться і такій
Хай його й ображають, але насправді, мені здається, йому просто заздрять, бо в цього хлопця вистачило мужності виділитися з натовпу і показати свою особистість – єдину і неповторну.