Людина – найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповторна. Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати – і то кожен має вдачу. Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди особливо серед людей. Незвичайна історія сталася з Олесем.
Він любить усе живе: і дятлика, і рибку і дідову конячку. Не може він кривдити тварин. Але люди в селі називають його диваком.
Може, погано проявляти, повагу до животини, адже цього ніхто не ронить? Але Олесика це не турбує, він не переймається такими питаннями.
Хай той і б’ється, але ж вибачився і пригостив пиріжком Хвилина примирення для нього вартує рокам ворожнечі. У такі миттєвості хлопчикові хочеться плакати від почугтя братерства, яке пронизує його душу.
Дід учить Олеся правди життя. “Якщо не ти б’єш, то б’ють тебе”, – говорить старенький. Дуже шкода, що дідусь, найпевніше, має рацію. Скрутно буде тому хто не б є, але тоді його совість не забрудниться і такій людині
Хай його й ображають, але насправ-здається, йому просто заздрять, бо в цього хлопця вистачило мужності І з натовпу і показати свою особистість – єдину і неповторну.