Гамлет є вічним образом світової літератури, його життя та його переживання добре зрозумілі читачам й сьогодні. І сьогодні через відстань віків з ним досить легко розмовляти. Спробую зробити це і я.
Я вважаю, що я б могла тебе добре зрозуміти і зрозуміти, як тобі жилося, бо я бачила, які гармонійні відносини були у твоїй родині, не менш гармонійні вони були у тебе з твоїми люблячими батьками. Я бачила, як тобі жилося серед вірних університетських друзів. Мені зрозуміло й те, як усе перевернулося у твоєму житті, коли твій батько помер і коли відбувалися
Привід батька закликає тебе до помсти і згодом світ відкривається перед тобою у всьому своєму трагізмі та перетворює тебе з безтурботного юнака в страждаючого філософа.
“Душа моя в сумнівах!” – може сказати мені Гамлет. Та я й сама бачу, як болісно він сприймає те, що навкруги звучать слова, які лише прикривають брехню. Навколо Гамлета проростають амбіції, розквітає марнославство, а оточуючі його люди прагнуть не бути особистостями, а лише здаватися ними.
Я добре відчуваю, що для тебе, Гамлет, брехня є чимось чужим, і згодом ти перестаєш будь-кому вірити.
“Я не знаю, кому можу довіритися, я один проти світу зла” – скаже мені Гамлет.
Та я й сама це бачу, адже навколо тебе, Гамлет, усі звикли лицемірити, брехати, кривити душею і лише “здаватися”, прикриваючись словами. І якщо я була б твоєю сучасницею, я б з радістю допомогла тобі розірвати брехливу оболонку слів і дізнатися, що за нею. Нажаль, твоє оточення сприймає тебе як незрозумілого, дивного, навіть божевільного і небезпечного для тогочасного суспільства, для тих “людей”, які становлять його основу, які звикли жити в брехні.
“Я божевільний!” – каже мені Гамлет.
І це зрозуміло, бо лише прикриваючись божевіллям, ти маєш змогу говорити правду, тому і підтримуєш таке ствердження про себе. Та я добре знаю, що ти розумна і добре освічена людина. Твоя натура тонка, артистична, глибока, а твоя мова парадоксальна і дотепна.
Ти кажеш: “І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупку, я і там буду вважати себе володарем безмежності”. І з цих слів я бачу, що ти, Гамлет, філософ, людина, яка прагне якнайкраще зрозуміти сутність речей.
Про себе ти мені розповідаєш: “Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред’явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила Я вельми гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мрій, щоб їх втілити, часу, щоб їх здійснити. Всі ми пройдисвіти несусвітні”.
“Бути чи не бути?”. Одвічне твоє запитання, яке було актуально у тогочасному жахливому світі, яке залишається актуальним і сьогодні, бо й досі серед нас існує багато павутиння, сплетеного з фальші, жорстокості та брехні. Що ж тобі робити? Померти, заснути, не більше. І в цьому випадку знати, що нарешті закінчиться невпинний серцевий біль, відійдуть у минуле тисячі турбот, міркувань і прагнень. Померти.
А може заснути і бачити нескінчені сновидіння, бачити те, що знаходиться за гранню земного людського буття? А може якось по-іншому вести себе відносно до вселенського зла? Можу тобі сказати, що й досі існують лише два шляхи вирішення цих питань.
Перший шлях – це змиритися зі злом як з невідворотним явищем, тим більше, що набагато легше миритися з відомим лихом, ніж поспішати до невідомого. Другий шлях – це знехтувати усіма перешкодами і вступити у смертельну боротьбу зі злом. І ти забезпечуєш собі вічність, бо обираєш другий шлях – повстати, озброїтися і перемогти будь-якою ціною.
Твоя смерть, Гамлет, стала початком твого безсмертя. Твій образ й досі цікавий, при чому не тільки театральним діячам, адже сьогодні ми можемо говорити про тебе не тільки в поезії, а й у літературі, живопису, кіномистецтві ті інших напрямках культурної діяльності сучасної людини.
На закінчення хочу тобі сказати, що великий поетичний талант твого творця Вільяма Шекспіра висвітив найгостріші суспільні конфлікти, які приховані в самій природі людських відносин. Проблеми, порушені у творах Шекспіра, сприймаються і переосмислюються кожним наступним поколінням в новому аспекті, притаманному саме цій епосі, але при цьому залишаються продуктом свого часу, який увібрав у себе весь досвід попередніх поколінь і яскраво реалізував накопичений ними творчий потенціал.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)