Чарівниця-Зима (По віршах А. С. Пушкіна “Зимова дорога” і Ф. И. Тютчева “Чародейкою Зимою…”) Чарівні й казкові російські зими люблять усе. Прозоре морозне повітря, пластівці пухнатого снігу, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней. Чарівниця-Зима зачаровувала й надихала багатьох поетів і письменників.
Скільки чудесних поетичних рядків присвячено цій порі року! Вірша А. С. Пушкіна “Зимова дорога” і Ф. И. Тютчева “Чародейкою Зимою…” – теж про неї. Читаючи їх, ми по-новому бачимо зиму й нам близькі ті почуття, які
В А. С. Пушкіна у вірші “Зимова дорога” зима тужлива й холодна. Сумні галявини освітлені холодним місячним світлом. Пустельна зимова дорога здається поетові “нудної”. “Глухомань і сніг…
Назустріч мені тільки версти смугасті попадаються одні”.
Навіть веселий дзвіночок трійки “утомливо гримить”. Дорога здається нескінченної, а в душу поета закрадається серцева туга, пробуджена піснями ямщика. У таку холодну зимову ніч стає дуже тужливо й мимоволі метається про зустріч із дорогим серцю людиною біля палаючого каміна. Але зима може бути зовсім інший, наприклад
Тут зима – добра чаклунка, що огорнула ліс “сніжною бахромою”, що окувала його легким пуховим ланцюгом. Зимовий ліс коштує, зачарований чарівним сном. Коли сонце стосується його своїми променями, ліс спалахує й сіяє “сліпучою вродою”.
Велична, чарівна й незвичайна пора. Немов живаючи, чарівниця-зима міняє маски й грає з нами, змушуючи нас те тужити, то захоплюватися нею
(1 votes, average: 5.00 out of 5)