Кілька місяців тому на географічних мапах ми були єдиною, цілісною країною, проте в реальності ми були сепаратизовані та роз’єднані. “Моя хата скраю – я нічого не знаю”. Мабуть, саме так можна якнайточніше охарактеризувати ті настрої, ту ситуацію, які панували в країні. В нас зник дух єдності, знецінились українська мова та патріотизм.
Звісно, можна засудити мене за начебто необгрунтований песимізм, проте це суворі реалії минулих часів. Знаю це на своєму прикладі, бо сама змалечку спілкуюсь українською мовою, слово “патріот”
Здавалося б, що ситуацію не виправити ніяким чином, бо все вже зайшло занадто далеко. Проте… потім до нас прийшла “зима, що нас змінила”. Зима, якій ми завдячуємо усім, що зараз маємо.
Якоїсь
Спершу ніхто не сприймав всерйоз хвилю-первістка: коли студенти почали мітингувати та вимагати ліпшого майбутнього для батьківщини, декому не вірилось, що можливо щось змінити, бо занадто міцно засіли в країні пережитки минулого та некомпетентні особи.
Згодом, коли день за днем, Майдан Незалежності – фортеця вільних людей, поповнювались свідомими з усіх куточків України, багато хто врешті підняв голову і почав дивитись вперед, у майбутнє. Хай і в найближче, хай і поступово, проте люди отримали надію. Надію на те, що майбутнє може стати безхмарним та світлим.
Знову невелике затишшя, а потім вдарив грім. На морі почався такий шторм, що навіть не снився видатному Айвазовському, коли той писав свій “Дев’ятий вал”.
Проте до розмов про безхмарне майбутнє ще було далеко. Перша смерть. Сергій Нігоян віддав своє життя задля того, аби колись, вже в переродженій Україні, наші діти могли безтурботно всміхатись та мати дитинство.
Нові репресії. Десятки людей відбували покарання за злочини, яких не коїли, щоб за п’ять, десять років ніхто не боявся, що одної ночі похмурі люди прийдуть, аби забрати вашу дитину.
Для України це стало складною ініціацією, прощанням із всіма тими путами та ланцюгами, які прикували нас до “псевдо старшого брата”, переходом на новий рівень і, як би пафосно це не звучало, початком шляху до змін, змін на краще.
Звісно, зараз ми ще не перемогли до кінця. Я усвідомлюю, що нам потрібно буде багато що змінити, аби досягти успіху. Проте… коли зараз мені намагаються розповісти про наш сепаратизм та роздробленість, я розумію, що ще ніколи за все моє життя ми не були більш згуртованими.
Україна дійсно об’єдналась.
Всі роз’єднані куточки: і Захід, і Схід, і Південь, і Північ стали називатись по праву Єдиною Країною.
Ми разом. Це – головне. Ми переможемо!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)