Цар Салтан герой Казки А. С. Пушкіна “Казка про царя Салтане, про сина його славному й могутньому богатирі князі Гвидоне Салтано-виче й про прекрасну царівну Лебеді” (1831), написаної на основі казки, повіданої поетові Орисею Родіонівною. У передачі Орисі Родіонівни С. зовсім не ім’я, а як би подвоєння титулу: цар-султан. Пушкіна дотепно переробляє його в С. Вийшло досить колоритне, справді казкове ім’я, що зберігає слов’янське фарбування й натяк на незліченні “султанські” багатства.
С.- цар ідеальний, уособлення мрії російського
Царство С.- цілком домашнє, з добре протопленою піччю в морозний водохресний вечір. Думки пануючи найпростіші. Три сестриці пообіцяли йому різне й незбутнє, і він упевнений, що коштує йому лише побажати, і все це збудеться. А головне, “до результату вересня” у нього буде син-богатир.
Гвидон стає втіленням благополучної, що підкоряється дійсності. С. вірить у чудеса. Ідеальний образ С. руйнується під впливом прози життя. Затягається Війна, у якій С. “б’ється
Нарешті чаша цікавості переповнена, і С. розриває павутину своєї безвільності. Реальність, що очікує його, виявляється богаче самих привабливих снів
Цар С. знаходить навіть більш того, про що мріяв. Головне ж – сімейне щастя відновлене. Справедливість тріумфує, недобрі чари розвіяні. “Цар для радості такий” усіх прощає і його, звичайно, “уклали спати вполпьяна”.
На сюжет пушкінської казки написана однойменна опера Н. А. Римского-Корсакова (соч. 1900).