Буриме (фр. bouts – кінці, закінчення та rimes – римовані) – вірш, створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволяється переставляти або змінювати. Вони мають пов’язуватися певним сюжетом. Так, І. Качуровський запропонував М. Фішбейну написати сонет за таким рядом рим: крижні – анахорет – портрет – дивовижні – стрижні – скаред – вперед – тижні – клумб – Колумб – мавзолеї – Сірко – молоко – алеї.
Сонет під назвою “Анахорет” мав нарешті такий вигляд: Мене дратують люди, вівці, крижні, Цапи й вовки: я семь АНАХОРЕТ, – Мене дратує навіть чийсь портрет, Чиїсь слова – нехай і дивовижні. Я на цьому самітницькому стрижні Не знаю ані добрих, ні скаред: Все марнота марнот. Мене вперед Несуть мої анахоретські тижні. Ні гомону, ні стін, ні тумб, ні клумб – Заїхати б подалі, ніж Колумб, Не чути про вождів у мавзолеї.
Хай не для мене гавкає Сірко. Мені самотньо пити молоко У затінку німотної алеї. Б. як версифікаційна гра постав у Франції на початку XVII ст., перетворюючись на предмет змагання вправних та дотепних віршувальників.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)