БОБЕНКО АНДРІЙ (сир. прізв. – Бібик; 24.08.1854, с. Добренька, тепер Красноградського р-ну Харківської обл. – 1920, м. Павловськ, тепер Воронезької обл., Росія) – письменник і фольклорист.
Освіту здобував у сільській школі, потім – самотужки. Підлітком наймитував. Зацікавившись народним мелосом, записував пісні (частково опубліковані М. Лисенком). Працюючи кочегаром морського судна, відвідав Індію, Китай. Це розширило обрії його творчості; радянському ж літературознавству дало привід зарахувати вихідця з селянської родини до фаворизованої
Склавши іспит на народного вчителя, викладав географію в Одесі, Лубнах. Художні твори почав писати рано, про друк не дбав. Дебютував як письменник в альманасі “Рада”. Впродовж 1890 – 1900 рр. оповідання й вірші публікувалися в періодичних (“Зоря”, “Літературно-науковий вісник”, “По морю и суше”) й неперіодичних (“Розвага”, “На вічну пам’ять Котляревському”, “Акорди”, “Українська муза”) віщаннях.
1913 р. в Одесі вийшла збірка поезій “Перевесло”.
Традиціоналістська,
Реалістичні оповідання й нариси письменника здебільшого являють трагедії “маленької людини”, апліковані народно-стилістичними засобами. Рукописи зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України.
Літ.: М. К. [Комаров M. J Переднє слово // Бобенко Андрій. Перевесло. Одеса, 1913; Дим Г. (Зленко Г.) Прилучився робітник до поезії // Вітчизна.
1981. № 10.
В. Погребенник