Лірика Панаса Фета відкриває нам мир разючої краси, гармонии й досконалості, три становлющие якого – природа, любов і пісня. Фета можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осенїї зів’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця й краю житнє поле й густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фета завжди спокійна, притихла, вона начебто завмерла. І в той же час вона здивуйтельно багата звуками й фарбами, живет своїм життям: Я прийшов до тебе із привітом, Розповісти, що сонце
Зображення природи у Фета наполнеале романтикою, що зачаровує: Що за звук у півмороку вечірньому?
Бог звістка! – Те кулик простонал або сич. Расставанье в ньому є, і страданье в ньому є, И далекий невідомий клич.
Точно мрії хворі безсонних ночей У цьому плачучому звуці злиті… Природа у Фета живе своєї собственний таємничим життям, а людина может бути до неї причетний тільки на віршині свого духовного розвитку: Цілий день сплять нічні
А. Фет не оспівує жагучі чувства, у його віршах ми не знаходимо слів глибокого розпачу або захвату.
Він пише про найпростішому – про дощ і сніг, про море й гори, про ліс, про звездах, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Панаса Фета, як “Шепіт, боязке диханье…”, “Я прийшов до тебе із привітом…
“, “На зорі ти її не буди…”, “Зоря прощаєся із землею…” і інші. Краса й природність його поезії доконані, його вірші виразні й музичні. “Це не просто поет, а скореї поет-музикант…
” – говорив про нього Чайковський. На вірші Фета було написаале безліч романсів, які одержичи широку популярність. Поет передає у своїх віршах “благо свіжість, щоухає, почуттів”, навіяних природою.
Його вірші перейняті світлолим, радісним настроєм, счастьїм любові. Навіть самі найменші движения людської душі не ускользают від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає все відтенки переживань людини: Шепіт, боязке диханье, Трелі солов’я, Срібло й колиханье Сонного струмка, Світло нічної, нічні тіні, Тіні без кінця, Ряд чарівних змін Милої особи, У димних хмаринках пурпур троянди, Відблиск янтарю, И цілування, і сльози, И зоря, зоря!.. У поезії Фета майже немає дії. Ніж сильніше захоплює поета естетическое сприйняття миру, тим більше він удаляется від прозаїчності.
Треба сказати, що її практично немає в найчистішій поезії Фета.
Кожний його вірш – це ціла гама вражень, думок, радестей і сумів. Підтвердженням цієї думки служать такі з віршів Панаса Фета, як “Промінь твій, що летить далеко…”, “Недвижні очі, божевільні очі…
“, “Сонця промінь проміж лип…”, “Тібе в мовчанні я простираю руку… “. Лірика цього найцікавішого русяваского поета вічна завдяки отражению в ній почуттів і переживань, которие випробовує людина, не позбавлений почуття прекрасного. Вірша Панаса Фета торкають самі сокровенні струни душі, передають нам відчуття дивної гармонії окружающего мира
(2 votes, average: 4.00 out of 5)