Панас Фет – проникливий лірик, що приніс у літературу свіжість і новизну в зображенні почуттів. Його манера писати незвичайна в порівнянні із прийнятою тоді нормою в поезії. Неточні слова й вираження у віршах Фета створюють не тільки несподівані, але і яркие, що хвилюють образи.
Створюється враження, що поет начебто б спеціально й не замислюється над словами, а вони самі до нього приходять.
Він як би імпровізує: Літній вечір тихий і ясний; Подивися, як дрімають верби; Захід неба блідо-червоний, И ріки блищать звої. Від вершин сковзаючи
Те табун несеться клуса. Зображення природи наповнене такий життєвої силой, такою життєрадісністю, що хочеться викликнути слідом за іншим, сучасним нам поетом: “И життя хороша, і жити добре! “. Ще одна відмінна риса лірики Фета – вона викликає найрізноманітніші асоціації.
Цим Фет близький до Пастернаку, що в одному з віршів писав: И чим случайней, тим вірніше Складаються вірші ридма… Справді новаторський добуток Фета “Шепіт, боязке диханье…”. Цей вірш незвичайно й нетрадиционно, це один із кращих зразків його лірики.
Весь вірш
У димних хмаринках пурпур троянди, Відблиск янтарю. І цілування, і сльози, И зоря, зоря! У вірші злиті воєдино природа й любов, що теж характерно для лірики Фета. Любов розлита у всій природі, природа дихає, як жива істота.
Пробуждение природи у творчості поета пов’язане із пробуждением життєвих сил людини. Природа в поезії Фета допомагає зрозуміти й відчути безсмертну стихію життя, що уособлена в образі вічно юної весни. “Безсмертній весні” поет буде приносити поетические дарунки протягом усього своєї творчості. Каждму весну його буде хвилювати почуття весняного возрождения.
Торжество весни приносить віру, що “як мир, нескінченна любов”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)