Савицький Олексій Васильович (літ. псевдонім Юхим Гедзь, Олесь Ясний) народився 2 березня 1896 року в м. Золотоноші на Полтавщині (тепер Черкаської області) в сім’ї теслі. Закінчив земську школу, два курси Київського музичного інституту ім. М. В. Лисенка.
Працював земським писарем, після революції – службовцем у радянських установах, журналістом у редакціях газети “Комуніст” і журналу “Червоний перець”
До жодної з політичних партій не належав. Був членом літературної організації “Плуг”.
Статті, нариси, оповідання,
Видав друком такі збірки оповідань і гуморесок; “Антон Троянденко”, “Буває й таке” (1927), “Принципіально”, “Троглодити”, “Завзятий середняк” (1929), “Конкурс на гопак”, “Ті ж і Мирон Гречка”, “Столичний гість” (1930), “Перший іспит” (1931), “Тихою сапою” (1933).
Співробітник
На першому ж допиті, який вів слідчий Лисицький, письменник визнав себе винним. В обвинувальному висновку йому інкримінували “активну участь в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації, зв’язаній з контрреволюційною троцькістсько-зінов’євською терористичною організацією, що вчинила 1 грудня 1934р. підле вбивство т. Кірова і готує чергові замахи на керівників ВКП(б) і Радянського уряду”.
На закритому засіданні 14 липня 1937 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила Савицького-Гедзя О. В. до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією особистого майна.
Вирок виконано 15 липня 1937 року в м. Києві.
За протестом помічника Головного військового прокурора СРСР Військова колегія Верховного Суду СРСР на своєму засіданні 22 березня 1958 року розглянула матеріали справи і дійшла висновку: “Вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 14 липня 1937р. щодо Савицького-Гедзя (він же Ясний) Олексія Васильовича за наново виявленими обставинами скасувати і справу припинити через відсутність складу злочину”.
Юхим Гедзь реабілітований посмертно.
Олександр Мукомела
ЛУ 28 (4437) 11.07.1991
(1 votes, average: 5.00 out of 5)