АНДРІЙ ГОЛОВКО
(1897 – 1972)
Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в заможній селянській родині.
У 1905 – 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 – 1914), мріяв про власну літературну працю. У 1912р. під впливом “Кобзаря” почав писати вірші українською мовою.
Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську
Під час імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення.
Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти.
Літо й осінь 1919р Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах Стінка і Ляхівці. У червні 1920р. записується добровольцем у Червону Армію. Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об’єднаної дивізії курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного.
Січень-квітень 1921p. – служба в харківській Школі червоних старшин, де він викладав політекономію.
У 1922p., демобілізувавшись, повністю перейшов на літературну роботу. З 1923-го – член Спілки селянських письменників “Плуг”. Перший його завершений прозовий твір – шкіц “Момент” (опублікований під назвою “Рафінована проституція”: Шляхи мистецтва. – 1921. – № 2).
Наступні твори – шкіці “Діти Землі і Сонця” (1922), повісті “Можу” (1922) і “Червоний роман” (1923). 1924р. – оповідання “Крученим шляхом”, де майже повністю збережено сюжет “Червоного роману” (для видання творів у двох томах (1957) автор здійснив нову редакцію повісті).
Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та повістями про сільську молодь. Оповідання “Дівчинка з шляху” (1922), “Товариші” (1923), “Пилипко” (1923) склали першу прозову збірку А. Головка “Дівчинка з шляху”, що вийшла у Харкові 1925p.
Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань “Пилипко” і “Червона хустина” (друга редакція 1957р.), які були опубліковані 1924р. і стали хрестоматійними.
З’являються також повісті “Зелені серцем” (1924) та “Пасинки степу” (1925).
1926р. видано збірку оповідань і повістей “Можу” (в цей час Головко уже переїхав до Харкова).
Восени 1926-го письменник готувався до “запису тексту” завершеного на той час в творчій уяві роману “Бур’ян”. Вже в кінці 1927р. на республіканському конкурсі до 10-річчя Жовтня книга була удостоєна ювілейної премії. З’явилися переклади російською, білоруською, а пізніше – німецькою, угорською, польською та чеською мовами.
На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман “Три сини” (після 1931p. – трилогія “Три брати”). У 1932p. з’явився твір “Мати” (як пролог до роману “Три брати”),а в 1935p. опублікована його нова (основна) редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії – романом “Артем Гармаш”, у періодиці друкується кілька фрагментів з перших розділів.
Спробував А. Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість “Скиба Іван” (1934) і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії – “Митько Лелюк” (1936 – 1937) та “Літа молодії” (1940).
Під час війни був спочатку військовим кореспондентом авіаційної дивізійної газети, потім – кореспондентом газети ЦК КП(б)У “Комуніст” (“Радянська Україна”), а з липня 1943р. працював у фронтовій газеті “За честь Батьківщини”. З-поміж творів воєнного періоду виділяється оповідання “Дружба”, яке вийшло окремою книжечкою в Уфі 1942р.
1942р. в Уфі вийшла збірка нарисів “Бойові епізоди” (твори “Бойовий екіпаж”, “Капітан Чайка”, “Снайпер Максим Бриксін” та ін., вміщувані раніше у фронтових газетах).
З кінця 40-х років основною роботою А. Головка стала праця над “Артемом Гармашем”. Роман у нинішньому його вигляді складається з трьох книг (частин). Перша з них вийшла друком у 1951р. (із змінами і доповненнями – в 1954р.); друга – в 1960р. (кількома розділами доповнена 1962р.); у трьох книгах роман опублікований 1971р. (з доповненням – в 1972р.).
Письменник розпочав також четверту книгу роману, обмірковував сюжетні ходи п’ятої книги. Та їм уже не судилося побачити світ.
5 грудня 1972р. А. В. Головко помер.
Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи, вулиці, колгосп на його батьківщині.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)