Билина – героїчна, інколи соціально-побутова, епічна пісня, поширена в IX-XIII століттях. В народі подібні пісні називали “старинами” або “старинками”. Термін “билина”, як гадають, був введений у 30-ті-40-ві роки XIX століття І. Сахаровим, який взяв його з вислову “Слова о полку Ігоревім”: “по былинам сего времени” (до того часу подібні твори називали “богатирськими казками”). Основний зміст билин – розповідь про героїчні подвиги та діяння руських богатирів (переважно з народу) у боротьбі з поневолювачами рідної
Билинний богатир виступає як узагальнений образ ідеального героя, в якому втілені й певні риси реальних осіб далекого минулого, а в образі його дій у фантастичному перебільшенні долинає відгомін реальних історичних подій.
Билинні тексти прийнято поділяти на два типи: 1) військові, власне героїчні (билини про Іллю Муромця, Добри-ню Нікітича, Альошу Поповича); 2) соціально-побутові, в яких, проте, завжди наявний і героїчний елемент (“Воль-га і Микула”, “Дюк Степанович”, билини про Садка). Окрім цього, усі билини діляться на
В українських казках, переказах та легендах збереглися герої билин (наприклад Ілля Муромець). Дослідники відзначають вплив билин на твори героїчного епосу українців – думи та історичні пісні.