БІЛИЙ ТИЖДЕНЬ

Кожен день останнього тижня перед Великоднем пов’язаний з останніми днями земного життя Ісуса Христа

Білий, або чистий, тиждень – це останній тиждень перед Великоднем. Піст має в цей період дотримуватися так само суворо, як і протягом першого тижня Великого посту. Найважливіший день – чистий четвер.

Четвер – день Таємної вечері Ісуса Христа з апостолами, день зради Іудою Спасителя.

Це сприятливий період для висівання ранніх зернових культур, вважається, що урожай у цьому разі буде дуже багатий.

Чистий четвер символізує

очищення, весняне оновлення людини та всього, що її оточує. Ще вдосвіта в цей день необхідно спалити бур’ян і торішнє листя, вичистити й вимити все в оселі, надворі, щоб дім мав святковий вигляд. Це свого роду очищення від усього, що пов’язане з минулим роком, зимою, будь-якими поганими спогадами, очищення від нечистої сили.

Господині за старих часів затемна зранку сиділи на порозі та сучили нитку навпаки, крутячи веретеном від себе. Цю нитку слід було зберігати в потаємному місці, а коли заболить у когось із родини рука або нога, перев’язати ниткою хворе місце.

За легендою, до сходу сонця в чистий четвер

ворон носить своїх воронят до річки купати. Якщо людина встигне цього ранку випередити ворона та скупатися раніше від воронят, то вона не матиме проблем зі здоров’ям протягом усього майбутнього року. Дуже хворі люди стараються скупатися ще вночі – щоб уже точно ворона випередити.

Погані люди або й просто відьми виливають “хвору” воду на перехрестях доріг, і тому люди старалися не ходити зранку перехрестями, а то й узагалі не виходити з дому, щоб “хвора” вода не спричинила погіршення стану здоров’я.

Цього ж таки дня старі люди радять підстригати дітей, мовляв, тоді голова не болітиме. Господині в чистий четвер готують сіль для великоднього застілля: загортають дрібку солі в чисту ганчірочку та кладуть у піч. До речі, ця сіль начебто допомагає худобі при хворобах шлунково-кишкового тракту. Коли ганчірочка повністю згорить, сіль слід зібрати та сховати до Великодня.

А вже на Великдень цю сіль хазяїн дому кладе на хліб і ставить під образами.

Увечері в цей день побожні люди поводяться надзвичайно урочисто, спокійно, не чути ні співів, ні сміху, ні розваг. Після вечірньої служби люди будь-що стараються донести власноруч виготовлену й запалену свічку в спеціальних ліхтариках додому, щоб вона, борони Боже, не погасла. За допомогою вогню від цієї свічки викопчують хрест у домі, щоб усі біди його обминали.

Випалений хрест на воротах запобігав проникненню у двір нечисті. У деяких регіонах України цей хрест не витирають аж до наступного чистого четверга.

Цьому хресту також приписуються магічні властивості: наприклад, народ рекомендує хворим на пропасницю розвести сажу з викопченого хреста у свяченій воді та випити. Свячена свічка, запалена під час грози, тамувала страх, позбавляла від розпачу, допомагала під час важких пологів. її запалювали під час важких хвороб людей, тварин, бджіл, її давали до рук людині, яка помирала. Найсильніші магічні властивості має свічка, що горіла дванадцять разів – дванадцять років.

Вважається, що людина, яка має таку магічну свічку, може будь-якою справою займатися (ясна річ, богоугодною), і все буде в цієї людини на добре йти. Навіть місце для дому ця людина може будь-яке вибрати – і в цій оселі буде їй добре вестися.

Якщо людина дуже хоче побачити відьму, то слід зробити в четвер Великого посту з осики борону, закінчити цю роботу треба в чистий четвер. Увечері, прийшовши зі свяченою запаленою свічкою, треба сховатися в хліву за виготовленою осиковою бороною, і тоді можна побачити відьму, яка, за народними уявленнями, прийде цього вечора до хліву. Ще один спосіб зустрітися з відьмою: весь Великий піст, кожного четверга, слід кидати на горище по поліну.

У чистий четвер ці дрова треба спалити в печі й чекати на відьму, яка, знову ж таки, за народними повір’ями, має прийти, щоб попрости вогню.

У деяких регіонах України раніше діти під час богослужіння стукали виготовленими власноруч дерев’яними стукалками – відганяли нечисть.

Окрім свічок, у церкві святять ще й печене порося. Український народ переконаний, що нічого поганого або неприємного в цих тваринах немає, тим більше якщо зарізати

Порося на це свято.

У страсну п’ятницю богобоязні люди не повинні нічого їсти аж до самого виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви. У деяких місцевостях існує звичай обносити тричі плащаницю навколо церкви. У ту мить, коли з церкви виносять плащаницю, діти стукають своїми власноруч зробленими з деревини калатальницями – відганяють нечисту силу.

Коли родина повертається із церкви після богослужіння, то сідає обідати. Цього дня дотримуються суворого посту, не можна їсти навіть рибу, а тільки овочі, крупи. У цей день не можна в жодному разі шити й прясти, рубати дрова, працювати сокирою, а можна тільки готувати їсти.

У п’ятницю господині випікають великодні паски.

У великодню суботу господині беруться до приготування крашанок. За народними уявленнями, крашанки треба готувати саме в суботу, оскільки в цьому разі вони добре зберігаються, а якщо їх зробити в п’ятницю, то вони швидко зіпсуються.

Існує багато легенд, що намагаються пояснити витоки звичаю виготовляти крашанки. За однією легендою, коли Ісус Христос посилав людей повідомити решту про своє воскресіння, він дав їм підтвердження правдивості слів – крашанку. За іншою легендою, якийсь простий чоловік допоміг Ісусу Хресту нести хрест, а свій кошик із яйцями залишив на дорозі. Коли ж цей чоловік повернувся до кошика, то з подивом побачив, що яйця перетворилися на крашанки.

Ще одна легенда: коли євреї почали кидати в Ісуса Христа каміння, то воно, торкнувшись Спасителя, перетворювалося на крашанки. А святий Петро поруч тоді був, він зібрав ті крашанки й людям віддав.

І ще ось така легенда, дуже стара й досить оригінальна. Коли Ісус Христос воскрес, то посадив головного чорта в підземелля, закував його дванадцятьма залізними ланцюгами, закрив дванадцятьма залізними дверима, на які навісив дванадцять таки залізних замків надзвичайної міцності. І якщо чортові вдасться в період між Великоднями все це перегризти, аби звільнитися, то на людство чекає кінець світу. Старі люди кажуть, що кожного року чорту майже вдається впоратися із цією задачею, але коли справа доходить до останнього замка, люди починають співати великодні пісні – і всі ланцюги, двері та замки відновлюються. А отже, чортові треба все починати із самого початку.

Ця давня легенда попереджає, що того дня, коли люди вчасно не заспівають великодню пісню з нагоди свята, таки станеться кінець світу.