Епіграф: Прославимо жінку-мати, чия любов не знає перешкод, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ!
Максим Горький
Про матерів, як писав Максим Горький, можна розповідати нескінченно. Тому що безбережно ту любов, який обдаровує мати своє дитя. А головне – безкорислива
Мами знають, що ми їх любимо. Але наша любов, навіть дуже більша й віддана, незрівнянна з материнською любов’ю. Ми виростаємо. Наші особисті проблеми, справи заповнюють нашого голови й серця.
Здається, що нічого важливіше у світі немає. Ми приходимо додому, похапцем
Так від дня на день. Мами намагаються з нами поговорити, довідатися, з’ясувати… Але найчастіше ми відмежовуємося незначними фразами
Зупинися, мій друг! Одумайся! Ще не пізно. Ти ще не дуже глибоко ранив мамине серце, але якщо так піде далі… Ні, мама тебе не розлюбить: на це жодне материнське серце незручно.
Але смуток її ти примножиш. А на це ні в тебе, ні в мене права немає.
Колись я читав про те, що син ділить із матір’ю квартиру й майно через суд (О. Олексин. “Поділ майна”). Син увесь час повторювало
Уважав, що в житті такого не буває. Я радувався, коли у відповідь на чергове “я нічого зайвого не хочу”, суддя виговорив: “Судитися мати – це сама остання на землі річ. А ви говорите: не треба зайвого”. Ці слова були сказані тоном, що оскарженню не підлягає
Більшість із нас не такі, як цей син. Але все-таки наші мами від нас не одержують сповна. Ми відкладаємо іноді свою подяку й доброту на потім, забуваючи, що цього “потім” може й не бути.
У поета Яшина є такий пронизливий вірш “Поспішаєте робити добрі справи”. Мова в ньому не про матір, а про вітчима й бабусю, але інтонація й зміст відповідають нашій темі. Стих закінчується так:
Тепер пройшов я тисячі доріг
Купити віз хліба, будинок зрубати б міг…
Немає вітчима,
И бабка вмерла…
Поспішаєте робити добрі справи!
Добрі справи для кожної матері – це відсутність у нас тривог. Це, як говорять, програма-мінімум. Не соромся розповісти мамі про свою дружбу з дівчиною, їй твоя відвертість – бальзам на душу. Перед ухваленням важкого рішення попроси в мами ради й прислухайся до неї.
Мама синові поганого не порадить. Поспіши першим поздоровити маму в день її народження! Намагайся не робити поганих учинків, щоб мамі не було соромно за тебе!
Коли виростеш, не забувай піклуватися про неї. Помни, що ролі перемінили: тепер їй потрібна твоя допомога
“Поважай батька свого й мати свою”, – цю Божу заповідь треба неухильно виконувати. Без цього важко стать гідною й шанованою людиною. Неповага до батьків, невдячність до них – це недолік, що люди не вибачають. Хто захоче такій людині робити добро? Хто з ним буде вести спільні справи?
Адже він не поважає свою матір з батьком, кого ж він буде поважати, цінувати, кому він буде вдячний?! Нехай вдячне, турботливе відношення до батьків стане велінням душі, совісті, а не 51-ой статтею Конституції
(2 votes, average: 5.00 out of 5)