П’єсу “Життя Галілея” Брехт написав 1939 року, але надрукована вона була 1943 року у США. Проте бомба, скинута на Хіросіму, змусила автора переробити п’єсу, аби осмислити уроки сучасності. Отож вона була відлунням надто реальних і трагічних для людства подій, сучасних Брехтові.
Якою ж була її тема?
Головна тема – показ життя вченого. Та провідною проблемою була думка про відповідальність ученого за наслідки наукових досліджень. Драматург показав, що розвиток науки – не нерідко процес накопичення відчужених від людини знань.
Його трагічна доля демонструє, як тиск влади, церкви, грошовитих можновладців руйнує не лише осо бистість вченого, а й живий процес удосконалення усього людства. Брехт вбачає у науці і надії, і розчарування світу, пов’язані з нею. Драматург вважає, що на вчених лежить велика відповідальність.
Дослідник вчить “людського” в науці – власної інтуїції, здогадки, смаку, ставлення до
Г’алілей розуміє, що справа його життя перейде до рук пристосуванця, який знає, як обійти перепони будь-яким шляхом. І Брехт підводить глядача до виснов ку: наука не повинна відчужуватися від людей і розвиватися без накопичування культури в особистості вченого. Етика, культура, мораль – ось невід’ємні риси вченого будь-якого часу, інакше наука може стати загрозою для людства.
Слід згадати, що Б. Брехт звертався до образу Галілео Галілея протягом усього творчого життя, починаючи з 1937 року. Існувало кілька редакцій філософської драми “Життя Галілея”, у яких головний герой виступав спочатку як позитивний герой, який відмовляється від свого вчення в ім’я продовження боротьби за свої ідеали. Але вже у другій редакції (1945- 1946) драматург виключив із тексту епізоди, факти, події, які зображували Галілея як носія позитивного ідеалу. Чому?
Сам Брехт пояснював: “Атомна бомба і як технічне, і як суспільне явище – кінцевий результат наукових досягнень і громадської неспроможності Галілея”. Драматург вважав, що вчинок Галілея слід розглядати як “перворідний гріх” сучасних йому природничих наук, відкриттями яких користуються військово-промислові комплекси багатьох країн. Відтак проблема моральної відповідальності вченого, поставлена наріжним каменем п’єси, робить її сучасною й актуальною.