Про матерів, як писав Максим Горький, можна розповідати нескінченно. Тому що безбережна та любов, якою обдаровує мати своє дитя. А головне – безкорислива.
Мами знають, що ми їх любимо. Але наша любов, навіть дуже велика і віддана, незрівнянна з материнською любов’ю. Ми виростаємо. Наші особисті проблеми, справи заповнюють наші голови і серця. Здається, що нічого важливішого у світі немає.
Ми приходимо додому, похапцем їмо і намагаємося швидше піти до своєї кімнати. У нас уроки, телефонні розмови, нові диски… Так з дня на день.
Мами
Зупинися, мій друже! Одумайся! Ще не пізно. Ти ще не дуже глибоко ранив мамине серце, але якщо так піде далі…
Ні, мама тебе не розлюбить: на це жодне материнське серце нездатне. Але сум її ти примножиш. А на це ані в тебе, ані в мене права немає.
Колись я читав про те, що син ділить з матір’ю квартиру і майно через суд (О. Алексін. “Поділ майна”). Син увесь час повторював під час суду, що хоче, щоб усе було “за законом, за справедливістю”, що йому “не потрібно нічого зайвого”. Я жахався
Я радів, коли у відповідь на чергове “я нічого зайвого не хочу”, суддя вимовив: “Позивати матір – це найостанніша на землі річ. А ви говорите: не треба зайвого”. Ці слова були сказані тоном, що оскарженню не підлягає.
Більшість із нас не такі, як цей син. Але все-таки наші мами від нас не одержують сповна. Ми відкладаємо іноді свою подяку і доброту на потім, забуваючи, що цього “потім” може і не бути.
У поета Яшина є такий пронизливий вірш “Поспішайте робити добрі діла”. Мова в ньому не про матір, а про вітчима і бабусю, але інтонація і зміст відповідають нашій темі. Вірш закінчується так:
Теперь прошел я тысячи дорог
Купить воз хлеба, дом срубить бы мог…
Нет отчима,
И бабка умерла…
Спешите делать добрые дела!
Добрі діла для кожної матері – це відсутність у нас тривог. Це, як-то кажуть, програма-мінімум. Не соромся розповісти мамі про свою дружбу з дівчиною, їй твоя відвертість – бальзам на душу. Перед ухваленням важкого рішення попроси в мами поради і прислухайся до неї. Мама сину поганого не порадить.
Поспіши першим привітати маму в день її народження! Намагайся не робити поганих учинків, щоб мамі не було соромно за тебе! Коли виростеш, не забувай піклуватися про неї.
Пам’ятай, що ролі перемінилися: тепер їй потрібна твоя допомога.
“Шануй батька свого і матір свою”, – цю Божу заповідь треба неухильно виконувати. Без цього важко стати гідною і шанованою людиною. Неповага до батьків, невдячність до них – це вада, яку люди не вибачають.
Хто захоче такій людині робити добро? Хто з нею буде вести спільні справи? Адже вона не поважає свою матір із батьком, кого ж вона буде поважати, цінувати, кому вона буде вдячна?!
Нехай вдячне, дбайливе, турботливе ставлення до батьків стане велінням душі, совісті, а не 51-ю статтею Конституції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)