(1628 – 1688)
БЕНЬЯН, Джон (Bunyan, John – 28.11.1628, Елстоу – 31.08.1688, Лондон) – англійський письменник і християнський проповідник баптистського спрямування.
В історію літератури Беньян увійшов як автор знаменитої “Подорожі паломника до Небесної країни” (“The Pilgrim’s Progress”, 1678) і повісті “Життя та смерть містера Бедмена” (“The Life and Death of Mr. Badman”, 1680). Обидва ці твори були створені в роки Реставрації – час, коли письменника цькували й ув’язнили на дванадцять років за відмову припинити проповідницьку діяльність.
Книга
Життя Беньяна – приклад самовідданого служіння Богу. Він був сином бідного селянина. Батько віддав його у сільську школу, а через рік Беньян покинув її з репутацією шибеника і гультіпаки.
Займався ремеслом бродячого лудильника. З 18 років – солдат в армії, був прибічником короля, але згодом перекинувся на бік індепендентів. У його житті трапився випадок, що назавжди закарбувався у пам’яті: під час облоги Лейстера з невідомих причин перед самим штурмом Беньяна несподівано замінили іншим солдатом, який цього
Повернувшись додому, Беньян поринув у дозвільне життя. Йому порадили стати розсудливішим, оженитися. У 1649 р. Беньян прислухався до цих порад і як посаг за своєю дружиною отримав три книги релігійного змісту, які вплинули на все його подальше життя і творчість: “Практичне богослов’я” Бейлі, “Прямий шлях людини до Царства Небесного” Дента і “Акти та монументи” Фокса.
Беньян став неофіційним протестантським проповідником, за яким від села до села прямував натовп послідовників. Його популярність зростала, але через деякий час на Беньяна донесли, а згодом прийшла письмова заборона проповідувати, оскільки закон забороняв виступати з проповідями без спеціальної освіти та висвячення. Беньяна заарештувала поліція. “Казаняр не має права проповідувати”, – вважала влада.
Беньяну запропонували волю навзамін його улюбленої діяльності; він відмовився і, залишившись у в’язниці, знайшов інший шлях – проповідувати письмово. Так з’явилася “Подорож паломника”, першими слухачами якої були співкамерники Беньяна. Вони одностайно радили йому опублікувати книгу. Амністія, оголошена Карлом II, не звільнила Беньяна із в’язниці, він провів там ще шість років.
Лише після королівського указу від 13 вересня 1672 р. про дозвіл усім нонконформістам, за винятком папістів, вільно збиратися на свої молебні й обирати пасторів зі свого середовища Беньяна звільнили.
Після виходу із в’язниці Беньян цілком присвятив своє життя служінню Богу, став пастором, проповідував, переходячи від села до села, створив понад 60 творів релігійного змісту і помер у 1688 р. Похований Беньян у Бунхіл-Філдсі.
Після смерті Беньяна розпочалося особливе життя його творів і, перш за все, “Подорожі паломника”, якій судилося безсмертя. Ця книжка не пройшла повз увагу жодного англійця, жодного письменника наступних століть. З часу публікації “Подорожі паломника “протягом 10 років книжка перевидавалася в Англії 12 разів.
“Подорож паломника” – повчальна притча. Саме Беньян вважають родоначальником цього типу творів, які сягають своїм корінням біблійних притч. І характер алегорії, і стиль оповіді апелюють до Біблії, де марнославство – матір дратівливості, багатослів’я – трон лихомовності. Книга, ймовірно, і мала слугувати ілюстрацією Святого Письма.
Вже самою назвою Беньян включив свій твір у певну літературну традицію, яка була започаткована в античній літературі, а потім сприйнята Данте. Йдеться про подорож у потойбічний світ, про достойний відхід з життя – “базару життєвої суєти” – і наближення до смерті – до брами Небесного граду. Герой “Подорожі”… ” – Християнин, спізнавши нікчемність мирського життя, без жалю розлучається зі своїм домом і близькими людьми. Він вирушає в дорогу, на якій йому доведеться подолати декілька сходинок, кожна з яких символізує певну ваду. У своєму духовному сходженні, у своєму поступі шляхом чесноти Християнин переконується в тому, що існують й інші дороги, які ведуть у пекло: брама пекла, драгва нудьги, місто Життєвої суєти, капкани, пастки, найрозмаїтіші сіті, ями, схили…
Цим шляхом ідуть Лінивий, Лякливий, Боягузтво, Недовір’я, Неуцтво з країни Сумніву, Балакун, Зловтіха та Похітливість, Гордун і Злість, Брехун і Жорстокість, Легкодухий і Нерішучий, Впертий і Невмолимий.
Твір Беньяна не вирізняється багатством епітетів і метафор, але завдяки притаманній йому алегоричності він має велику вражаючу силу. Беньян спирається на Старий і Новий Заповіти, І. Лествічника, Еклезіаста. Яскрава образність створюється завдяки використанню англійського фольклору, зокрема казок і легенд.
Алегорія Беньяна покликана змусити читача звіряти суще з належним. У цьому плані особливу роль відіграє справді всеоб’ємний образ базару життєвої суєти чи ярмарку марнославства (Vanity Fair) – колосальний символ духовної непорушності. Як пише Беньян: “Назва ця походить від того, що все там продажне, все в обігу – життєва суєта, ярмарок цей тривав цілорічно, і все на ньому продавалось: будинки, пошанівок, привілеї, титули, навіть королівства, розмаїті втіхи – повії, розпусники, жінки, чоловіки, пани, слуги, життя, кров, тіло, душа, золото, срібло…” (“Подорож: паломника “).
Образ цей став надзвичайно продуктивним для подальшої літератури. Життя як ярмарок суєти – тема всієї творчості В. Теккерея.
Для Беньяна шлях до Бога – перш за все сходження на вершини духу, життя як паломництво. Страшними вадами Беньян вважав неможливість відректися від світу, зневіру та марнославство. Позитивний герой, за Беньяном, повинен протиставити пануючому навколо егоїзму та брехні свої гуманістичні моральні ідеали і – або перемогти, або загинути.
Так зазнають гонінь і погибелі за свою моральну цноту герої книги Беньяна – Християнин і Християнка.
Привівши Християнина до брами раю, Беньян замислив другу частину книжки “Подорож паломниці” (1684). Ця книжка також стала популярною. Незабаром після її появи в Англії поширився ще один твір, приписуваний Беньяну, – “Подорож синів Християнина до Небесної країни”, в якому йшлося про те, як, зоставшись сиротами після достойного відходу обох батьків, їхні діти пішли слідами батька та матері, але цей твір не мав такого успіху, як перша книжка.
В основу сюжету твору покладена історія боротьби сил світла та темряви. Опис баталій відбувається за всіма правилами війни, з якими Беньян познайомився, коли ще був солдатом.
“Життя і смерть містера Бедмена” – взірець соціально-побутової повісті, побудованої у формі діалогу містера Вайзмена (“мудрого чоловіка”) та містера Аттентів (“уважно слухаючого”). Автор розповідає про користолюбця на ймення Бедмен (“поганий чоловік”), все життя якого – ланцюг злочинів. Він розтринькав батьківський спадок, заради грошей оженився з багатою нареченою, шляхом махінацій нажив багатство і набув впливу та ваги у суспільстві.
В образі Бедмена узагальнені риси ділка та лицеміра.
У роки Реставрації твори Беньяна, виражаючи пуританські ідеали громадянськості та викриваючи встановлені порядки, мали сильне політичне звучання та були надзвичайно популярними. Водночас у них міститься і те неперехідне, загальнолюдське, що забезпечило їм довголіття.
Т. Демидова
(1 votes, average: 5.00 out of 5)