І. Неповторність творчості О. Олеся. (Самобутність і неповторність творчості О. Олеся критики помітили одразу. 1. Франко захоплено привітав першу його збірку і, хоча іронічно поставився до його захоплення коханням, все ж таки побажав молодому поетові “приємної забави”. Про Олеся писали П. Филипо – вич, Зеров, С. Пилипенко, М. Грушевський, М. Рильський.)
ІІ. Світ слова й почувань поета.
1. Я марив лицарем з’явитись перед вами, Гінцем і вісником життя!
(Рання поезія Олександра Олеся – це оспівування романтики життя. Він чітко
2. Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя.
(Захоплено сприйнявши революцію 1917 року, О. Олесь дуже скоро розчарувався не в її гаслах, а в методах ведення боротьби. Поет був змушений виїхати за кордон. Тяжке, невеселе життя в еміграції породило в його піснях жать і тугу за втраченою Батьківщиною, внесло ностальгічні мотиви в поезію.)
3.
(Поети-емігранти рідко знаходили спільну мову. Вони не могли об’єднатися, кожен хотів бути вождем. Олександр Олесь стояв осторонь цієї боротьби.
Своєю поезією він намагався оборонити рідне слово, боляче реагував на прояви порушення прав людини на Україні, говорив про сваволю сталінського режиму. Серце поетові краялося через свою відірваність від рідної землі, але він розумів, що за таких обставин не може повернутись на Батьківщину.)
ІІІ. Сенс життя О. Олеся. (Своєю поезією Олександр Олесь утверджував віру, надію, любов. Він любив Україну, любив людей і життя, творив добро, вірив у те, що сила народного духу не може бути знищена.
У найтяжчі хвилини поет беріг у собі людину, боровся і сподівався на краще. Сенсом його життя була поезія, в якій він розкривав свої почуття, думи, мрії.)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)