Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував.
Виділяють А. Демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів (Б. Спіноза, Ф. Бекон, Т. Гобс, Дж. Локк); раціоналістів-просвітителів XVTII-XIX ст. (П. Гольбах, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро, Л. Фейербах),
Бєлінський, М. Чернишевський, М. Добролюбов), войовничий атеїзм марксизму-ленінізму. Світогляд А. так чи інакше на всіх його етапах позначався на художній літературі, передусім на змісті творів. У радянському літературознавстві постійно розроблялася проблема “атеїстичних поглядів” письменників, “атеїзму літератури”. При цьому часто сплутувалися такі аспекти ширшої проблеми, як “Бог і духовна культура”, “Церква і література”, “віра і література”, “працівники культу і література” тощо.
Поширені в художній літературі світу “антиклерикальні