АСТРІД ЛІНДГРЕН
(1907)
Шведська письменниця Астрід Анна Емілія Ліндгрен написала багато художніх творів для дітей і про дітей, у яких тісно переплітаються реальність з фантастикою, завдяки чому вибудовується казковий сюжет. Так було написано спочатку “Пеппі Довгу панчоху” (1945), де, за визнанням авторки, сирітка Пеппі своїми вчинками і вдачею задовольняє мрію кожної дитини про всесилля добра. Про хлопчика, що мріє бути детективом, про те, як він потрапляє до вимріяного світу і що там знаходить, Астрід Ліндгрен розповідає у книжці
Через деякий час Ліндгрен пише казку “Міо, мій Міо” (1954), в якій сирота, хлопчик Міо, перемагає лицаря Като – втілення злих сил. І сама природа в цих книжках дуже близька настроєві героїв, вона ніби акомпанує їхнім переживанням. У розповіді про сирітський притулок “Расмус – волоцюга” (1956) дітям допомагають не тільки добрі люди, а й тварини і навіть речі.
Перша книжка про Малого і Карлсона побачила світ у 1955 р. В ній описано буденне життя хлопчика і його родини в сучасному місті. Карлсона дорослі вважають вигадкою хлопчика, виявом його потягу до всього таємничого
Такий собі енергійний товстенький похвалько, який відрізняється від людей тим, що живе на даху і вільно переміщується у просторі, занадто любить себе і завжди готовий до авантюри, до пригод, до дії. “Найкращий у світі Карлсон з його проявами дитячої незадоволеності й безмежного егоїзму є справді чарівним”,- писали критики.
Продовженням книжки про Малого і Карлсона стала друга частина “Карлсон, що живе на даху, прилітає знов” (1963) і третя, остання, “Потаємно з’являється Карлсон, що живе на даху” (1968), де пародіюється детектив.
На початку 60-х років Астрід Ліндгрен створила серію радіопередач про маленьку Чьорвен та її друзів. Згодом було зроблено фільм, а на його основі написано книжку “Ми на острові Сальтрока”, в якій поетично змальовано життя дітей.
Шведську письменницю Астрід Ліндгрен називають Андерсеном наших днів. У 1958 р. її нагороджено медаллю великого датського казкаря.