Мої враження про самостійно прочитану книгу А. Ліндгрен “Малюк і Карлсон”

“У місті Стокгольмі, на найзвичайнісінькій вулиці, у найзвичайнісінькому будинку мешкає найзвичайнісінька шведська сім’я”. Так починається розповідь про найзвичайнісінького Малюка, якого, що теж цілком звичайно, не розуміють дорослі, занурені у свої турботи та справи. Яскраве дитяче життя, з витівками та фантазіями, не вписується у зручні для дорослих рамки.

Але як зрозуміти Малюкові, що предмет його найзаповітнішої мрії – собака – вносить у квартиру перш за все безладдя, що вибух іграшкової машини спричиняє клопіт та знищує

дорогу іграшку, що старші сестра і брат мають власні справи на вечір, а дядю наявність маленького хлопчика з його запитаннями просто дратує. Єдине, що він твердо збагнув, так це розуміння того, що одними покараннями нічого не зробиш, навпаки, можна виховати крадія й брехуна, як Філле.

Малюк вигадує свій неповторний світ, де живе його незвичайний веселий друг – Карлсон, що мешкає на даху. Дорослий за віком, він поводить себе, мов хлопчисько-бешкетник.

У книзі чудової шведської письменниці Астрид Ліндгрен багато веселих і кумедних пригод. Герої грають у привиди, приборкують ненависну домомучительницю фрекен

Бок, викривають бандитів.

Але не тільки пустощі спадають на думку Малюкові, коли він спілкується з Карлсоном. Малюк, як у дзеркалі, бачить свої власні недоліки і розуміє, що так поводитись не можна.

Книга А. Ліндгрен відкриває для дітей і дорослих чудовий неповторний світ дитинства і вчить ставитися до нього уважно та дбайливо. Недарма ж авторку нагороджено вищою нагородою казкарів – премією Ганса Крістіана Андерсена.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Мої враження про самостійно прочитану книгу А. Ліндгрен “Малюк і Карлсон”