Протягом п’ятнадцяти років забороняли видання творів В. Симоненка: підготовлене видавництвом “Молодь”. “Вибране” поета “розсипали й по-живому шматували”. Нарешті з горем та інквізиторським редагуванням 1981 р. вийшли його ” Лебеді материнства “. Поета народжують гнів і любов.
Гнів і любов народили Василя Симоненка. Великий, праведний гнів проти приниження людини, знищення її людської гідності. Тому, можливо, центральною у творчості поета вважається патріотична тема – любові до України, її безталанного народу
Сонет “Я” написано 1955 р., задовго до відомого однойменного вірша ” Я… “: “Ми – не безліч стандартних “я”, А безліч всесвітів різних”.
Вірш “Я… ” В. Симоненка – лірична сповідь поета про своє “я” – горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу “сіру слухняну масу”, бездумного “гвинтика” великої машини, що їде в якесь міфічне “світле майбутнє”. Кращі представники нації протестували
Людина – це цілий світ. “На світі безліч таких, як я, але я, їй-богу, один”.