Вірш “Прийдешні гуни” Валерій Брюсов писав майже цілий рік і закінчив 10 серпня 1905 р. В “Прийдешніх гунах” – найбільш розгорнуто й повно розкривають його відношення до революції й розуміння її змісту. Змести, зламати, зруйнувати, знищити – от головний зміст революції, яким він бачився Брюсову. Що буде далі, який конкретний мир виникне на руїнах минулого, як він буде реально побудований – все це представлялося Брюсову в досить абстрактному виді.
У Брюсову в роки першої російської революції похитнулася віра у вищу єдність
Це було те відчуття історичного катаклізму, що продиктувало йому “Прийдешніх гунів” – вірші про загибель культури й про дике відновлення миру. З тих пор це відчуття не залишало Брюсова. Говорячи про “прийдешніх гунів”, він говорить про тих варварів, навала яких передбачав ще Герцен.
Одночасно це звучить і як передчуття подій, що пішли незабаром за цим. Одна зі строф починається так:
Складете книги
Іншими словами, він передбачав духовне підпілля, що повинне буде врятувати культуру, коли “прийдешні гуни” складуть старі “книги багаттями”. Саме й, імовірно, найдужчий вірш Брюсова “Прийдешні гуни” чудово демонструє ідеологію срібного століття. Де ви, прийдешні гуни, Що хмарою нависли над миром?
Чую ваш тупіт чавунний По ще не відкритим Паміром. І кінчається вірш так: Безвісти зникне, бути може, Що введено було одним нам. Але вас, хто мене знищить, Зустрічаю привітальним гімном! Який самогубний гімн, який складна людина, захоплено думали багато читачів того часу.
Але ж Брюсов – і людин, хоча й талановитий, зовсім нескладний, а навпаки, примітивний і навіть із примітивною хитрістю, що гуни врахують його гімн. І гуни, з’явившись, дійсно врахували цей гімн і самого Брюсова пощадили й навіть злегка возвеличили його.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)