Художній час і простір тут обмежені – дія відбувається в короткому часі, на конкретному просторі – у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить напружений. Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати не себе, а артільну шаланду (обов’язок, відповідальність перед громадою керують його вчинком). З берега його майже не видно, допомогти товаришеві ніяк. Друзі-рибалки вже не вірять у його щасливе повернення.
На березі залишається лише вірна дружина Мусія. Автор короткими, але красномовними фразами
Тому вона з надією дивиться на море, згадує своє життя з Мусієм, своїх синів. Раптом з’являється шаланда, і Половчиха “дивилася та боялася роздивитися” – так автор передає її внутрішнє хвилювання. У композиції новели це кульмінаційний, вирішальний момент, адже невідомо, чи є там, біля шаланди, її Мусій.
Сцена чекання на березі штормового моря (як утілення вірності подружжю) – як
Однак письменник більше зосереджує увагу на внутрішньому стані Половчихи, передає його укрупненими, лаконічними мазками: “її серце обдував трамонтан, її серце ладне було вискочити з грудей”; “вона не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі – висока й сувора, їй здавалося, що вона – маяк невгасимої сили”. Власне, емоції, переживання героїні рухають і сюжет. Тобто емоційне, ліричне начало виконує у творі чи не найосновнішу роль, воно наближує новелу до жанру героїчної поеми, бо тут оспівано негучний, повсякденний героїзм звичайних людей. І герой тут не лише жінка, стійка й вірна своїй родині, а також її чоловік, який, ризикуючи життям, кинувся рятувати громадське добро.
Під пером романтика вони – особливі, красиві у своїх вчинках і діях, у своїй життєвій позиції, хоча вибір кожного з них (рятувати й чекати) – зрозумілий і природний, як і всі загальнолюдські цінності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)