Раннє оповідання ” Зав’язь ” є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли в гіллі “зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки” – зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від весняних холодів. Зав’яззю є перше кохання юних Миколки й Соні, сором’язливих і чистих, прекрасних у своїй наївності й щирості. Символічно, що юнак, ніби боячись втратити найдорогоцінніший скарб любові, обкурює свій і Сонин садок, рятуючи при цьому й зав’язь їхнього почуття.
Саме
Оповідання “Зав’язь” вражає відчуттям автора и умінням передати найтонші порухи людської душі. Вдалим є і те, що розповідь ведеться від першої особи, що допомагає краще розкрити внутрішній світ героїв, передати їхні настрої, переживання й радості. Символічна й назва твору: зав’язь першого юнацького почуття, яке народжується в благословенний час цвітіння саду й появи зав’язі майбутнього плоду.
Хочеться вірити, що в Миколи й Соні попереду довге й щасливе життя, що в їхніх серцях надовго оселилося велике людське кохання, яке зігріватиме душі, допомагатиме й підтримуватиме їх на нелегкій життєвій дорозі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)