Матері в художній літературі присвячено багато задушевних, вдячних поетичних рядків. Недаремно називають і змелю матінкою, і Батьківщину, їх, на думку В. Симоненка, не можна вибирати:
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати. …
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Яка ж вона, материнська доля? Щаслива і нещасна, весела і сумна. Щастя матері – народити дитину, бачити, як вона зростає, усміхається, як робить перші кроки в житті.
Сум і тривога матері – коли
А. Малишко у своїй знаменитій “Пісні про рушник” оспівав материнські й синівські почуття, добре розуміючи, що, поки мати жива, “незрадлива материнська ласкава усмішка” і “засмучені очі хороші” її будуть супроводжувати дітей на життєвих дорогах. Про це ж пише й В. Симоненко: За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
Зворушливий до болю вірш Б. Олійника “Пісня про матір” наголошує на тому, що все добре – від матері. “Це вона “прибрала планету”,
Мати – хранителька сімейного вогнища, традицій і звичаїв, мови. Поки діти біля неї, поки не забувають, навідуються – радість.
Але здебільшого на матерів чекає журба. Війна забрала синів у героїні вірша А. Малишка “Вчителька”. Ця мужня мати знайшла в собі сили роботою тамувати горе, біль і ростити нову “юнь”.
Тема матері, материнства – невичерпна. Як і сила материнської любові. Повертаючись до історії написання Малишкової “Пісні про рушник”, не проминімо такий факт.
На музику цей твір покладений композитором Платоном Майбородою, якого мати в роки другої світової війни разом із братом та другом урятувала з фашистського концтабору. їй довелося для цього спродати все з хати, хитрувати, принижуватися, нехтувати смертельною небезпекою. Але вона це зробила”
То ж отой “Рушничок”, знаний у всьому світі – про неї, і про тисячі тисяч інших матерів, які ночей не доспали й вивели в люди добрих Дітей.