Балада “Крила” (хоч автор і назвав цей твір “Новорічна Казка”, за жанровими ознаками це все-таки балада) розповідає про те, як Новий рік обдарував людей різними подарунками,- і дядькові Кирилові дістались крила. Але подарунок не радував ні Кирила, ні його дружину, бо від такого подарунка родина не мала ніякої користі. І тоді він: Так Кирило до тями брів, І, щоб мати якусь свободу, Сокиру бруском задобрив, І крила обтяв об колоду. Але дядькові не пощастило, бо на ранок крила знову відросли. Тоді, щоб мати хоч якусь вигоду, він “На крилах
На перший погляд, цей твір має суто розважальний характер, але, як це було і в “Баладі про соняшник”, автор вводить до тексту кілька рядків, які мають підказати, що твір має значно глибший філософський підтекст, ніж це здається спочатку: А ті крила розкрали поети, Щоб їх муза була не безкрила, На ті крила молились естети, І снилося небо порубаним крилам. У баладі І. Драч через образ дядька Кирила розповідає про невміння людей скористатися своїм, вимріяним віками, щастям, прирікає їх бути рабами мізерних побутових інтересів. Божественний дарунок – крила не приносять сподіваної радості Кирилові, бо його обмежений внутрішній світ не готовий їх прийняти.