Композиція є одним з найважливіших засобів розкриття основної ідеї добутку. Роман І. С. Тургенєва “Батьки й діти” побудований на з’єднанні послідовного оповідання й біографії головних героїв. Якби не було історії княгині Р., то не було б паралелізму в долі двох головних героїв: Базарова й Павла Петровича. Перед тим як повідати історію княгині Р., автор малює картину одного з найбільш значних суперечок Базарова й Павла Петровича.
У цій суперечці найбільше чітко сформульовані погляди Євгенія на життя. Базарів різко обходиться зі своїм
На перший погляд, прихильність Павла Петровича до Фенечке викликає здивування. Фенечка, здається, зовсім не схожа на колишню кохану Кірсанова, світську левицю. Але наприкінці роману автор як би відкриває таємницю Павла Петровича: Кірсанов говорить
Недарма її довго пам’ятали в петербурзькому світлі. Але всі вчинки її позбавлені логіки й послідовності
Ця жінка-загадка не розуміла саме себе. Цим вона нагадує іншу героїню роману – Одинцову. “Я й себе не розуміла”, – думає вона після побачення з Базаровым. У княгині Р. підкреслюється чудність поводження, суперечливість натури.
Прототипом княгині Р. була графиня А. К. Воронцова-Дашкова. Саме їй М. Ю. Лермонтов присвятив вірш “До портрета”, у якому є такі слова: “зрозуміти неможливо неї, зате не любити неможливо!”
Навіть у прізвищі “Воронцова” є переклик із прізвищем “Одинцова”. Розв’язка відносин княгині Р. і Павла Петровича – смерть княгині. Павло Петрович умирає душею. Роман з Одинцовій перетворив і Базарова, а потім привів його до трагічного кінця. Та й для Одинцової відносини з Базаровым не пройшли безвісти. Їй довелося відмовитися від любові, від надії на щастя.
Вона виходить заміж за людину “холодного, як лід”. Щастя обох героїнь виявилося неможливим
Коли читаєш цей роман перший раз, історія княгині Р. зовсім не здається важливою. Але поступово переконуєшся: ця історія як би пронизує найтоншими нитками весь роман