Міркуючи про внесок Карпенко-Карого у скарбницю культури, Симон писав, що драматургічна творчість цього письменника “було реальним відображенням життя нашого народу, його інтересів, його психології й широкого комплексу смаків, – живим відображенням живого життя”.
Карпенко-Карий першим в українській драматургії переступив за межі шаблона – “тієї етнографічної, з неодмінною любов’ю в центрі драми й дав початок серйозної комедії”. Найбільшою глибиною узагальнень і художньою досконалістю із всіх добутків драматурга
Цей висновок – не програмне гасло, не декларація письменника, воно – наслідок багаторічних спостережень за життям, результат
У центрі драматичної дії п’єси “Хазяїн” – грошові страсті капіталістичного миру. Основним об’єктом зображення служить хазяйське колесо мільйонера Міхура, що одних давить, а інші проскакують. У композиційному центрі добутку – ті ж лиховісні символи, які провіщають фатальне потрясіння – дві чорних труни й один світлий, хижа птах, що прилетіла із гнилих завулків душі, а головне – каліки, голодні каліки (їсти їм дайте, нехай звіра в собі не плекають) і брат, що аж ніяк не розділяє святкового настрою, що переповняє іншого брата. Хоча й звертається перший до другого рідною мовою, але у відповідь чує: “Відступися! Уб’ю!”.
Але всупереч цьому завершується поема оптимістично. Останні рядки перейняті відчуттям щастя й здійсненої мрії. В “Золотому гулі” тільки пророкування трагедії; теперішнього нещастя ще немає.
Життя, на жаль, довела, що передчуття поета виправдалося. Після жовтневого перевороту в Петербурзі революційна бура принесла народу України страшні страждання. В “ніч” кривавої бойні пішли, як виявилося, керовані чабаном повстанці. (“На площі”), а воскреслі предки від побаченого з жахом відвернулися…
(2 votes, average: 2.50 out of 5)