П’єса “Хазяїн” – сатирична комедія, хоча дія твору, розвиток, розв’язка (смерть головного персонажа) могли б бути матеріалом для драми. У морально здорової людини турботи глитаїв могли б збудити тільки сміх, коли б ці глитаї не були тією страшною силою, що оббирає тисячі людей, позбавляючи їх радощів життя. І. Карпенко-Карий був драматургом-новатором. Він сміливо відступав від усталених драматургічних шаблонів, приділяючи увагу не зовнішнім ефектним подіям, а глибокому розкриттю людських характерів. Драматург виходив не з догм
Це значною мірою й зумовило своєрідність розгортання дії в його комедії. І. Карпенко-Карий глибоко усвідомлював, що “стяжания для стяжания” – велике суспільне зло, бо зосередження незліченних багатств в руках однієї людини суперечить природним потребам людини і шкодить оточуючим, адже часто створюється за їхній рахунок. Конкретний носій цього зла – український капіталіст-аграрій Терентій Пузир через те й перебуває в постійному непримиренному конфлікті не просто з окремими людьми,
Оскільки головний герой – мільйонер-землевласник Пузир, то навколо нього й концентрується увесь розвиток дії. Тривалість цієї дії невелика – трохи більше трьох місяців: від гарячої літньої пори до початку осені. Час цей вибрано невипадково – то найбільш напружений період у сільськогосподарському виробництві, коли найактивніше діє хазяїн, а значить, і характер його розкривається найвиразніше. Експозиція в основному зосереджена в перших чотирьох явах комедії, але ряд експозиційних моментів є і в розвитку дії (розповідь Маюфеса про безмежні степи Пузиря, згадка Марії Іванівни про те, ким був її чоловік раніше, згадка Феногена про минуле хазяїна). З перших реплік комедії драматург вводить читачів в атмосферу того суспільного середовища, яке породило “стяжателя”.
Тут панує всевладний дух наживи. “Загрібаєте грошики!” – говорить Феноген Маюфесу. Той, хоч і прибідняється, але купив “домик чудовий”. Сам помічник Пузиря має намір придбати “земельки” так ” десятин п’ ятсот “. Водночас накреслюється домінуюча риса характеру головного героя – ненаситна жадоба до збагачення, прагнення з усього “користь витягать”. Пузир “тепер має мільйони”, але від його халата і кожуха “аж смердить”.
Усе це відповідно настроює, готує до сприйняття тих подій, що мають незабаром відбутися. Зав’язка складається з кількох сюжетних мотивів: участь Пузиря за бариш у прикритті злісного банкрутства Петра Михайлова; з метою одержання більших прибутків від експлуатації “дешевих робітників” Пузир наказує Ліхтаренкові “загнуздати мужиків”, “зробити бідність” у Мануйлівці; задля власного збагачення Пузир хоче віддати заміж дочку за неосвіченого синка мільйонера Чобота, незважаючи на те, що вона любить учителя гімназії Ка-линозича; четвертий мотив носить суто комедійний характер – ощадливий хазяїн, “хоч ти що хоч говори”, не хоче позбутися старого латаного-перелатаного халата, і тому його рідні вирішують вдатись до хитрощів, щоб підсунути йому за дешеву ціну новий дорогий халат. Усі ці мотиви не протистоять, а доповнюють один одного, бо їхнє джерело спільне – фанатична пристрасть центрального персонажа до “стяжания для стяжания”. Розвиток дії визначається такими головними моментами: протест робітників, підтриманий Сонею, проти поганого харчування і намір хазяїна посилити експлуатацію трудящих; здійснення Пузирем злочинної допомоги шахраєві Михайлову і його тривога, щоб цей злочин не розкрився; намагання Соні, підтримане Золотницьким, одержати дозвіл на шлюб з Калиновичем і посилення деспотичного опору з боку її батька; купівля Пузирем нового халата і негайна ж “вигідна” продажа його Золотницькому. Кульмінація комедії припадає на кінець третьої дії та четверту.
У всіх формах вияву конфлікту настає перелом, що приводить Пузиря до катастрофи в той момент, коли він, здається, уже мав святкувати перемогу. Злісне банкрутство Михайлова викрите, і над Пузирем нависла загроза ув’язнення. Назріває грізне обурення пригноблених трудящих. Соня всупереч волі батька твердо вирішує стати дружиною Калиновича. Золотницький розриває з Пузирем дружні стосунки і посилає сто карбованців, які винен йому за халат, на пам’ятник Котляревському.
Нарешті, трагікомічний випадок з гусьми, який приводить героя до остаточної катастрофи. Розв’язка. Один за одним на Пузиря падають смертельні удари: йому повідомляють про бунт робітників у мануйлівській економії; урядник приїхав арештовувати хазяїна; хвороба досягла свого апогею.
Головний герой гине не лише духовно, а й фізично. Отже, підсумовуючи, впевнено відзначимо, щодраматургвиязив велику майстерність у розробці композиції твору.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)