В 1926 році Андрій Платонович Платонов пише сатиричну повість “Місто Градов”. Ця повість написана менше ніж за три тижні, під впливом тамбовських вражень: у Тамбові Платонова направили працювати у відділ меліорації губернського земельного керування. “Скитаясь по глушинах, я побачив такі смутні речі, що не вірив, що десь існує розкішна Москва, мистецтво й проза, – писав Платонов. – Але мені здається – теперішнє мистецтво, теперішня думка й можуть тільки народжуватися в такій глушині”. Пізніше повість одержала нову редакцію.
На
Навіть сам Платонов сумнівався у своїх сатиричних здатностях.
Але Максим, що цінував його
Торгували по малості, без ризику, але міцно збуваючи хліб насущний.
Героїв місто не мало, безмовно й одноголосно приймаючи резолюції по світових питаннях. А може, і були в Градове герої, тільки їх перевела точна законність і належні заходи”, – розповідає нам Платонов. Це сатира на злість дня, що висміює бюрократію.
Іван Шмаков, московський чиновник, приїжджає в Градов працюватися Він виявляє купу службових порушень, але поступово коснеет і звикає до всьому происходящему в місті. А в ньому навіть техніків, що не знають усього Карла Маркса, не приймають на роботу. Але від посухи трапився голод, тому колодязі попросили зробити солдатам і самоучкам, а техніків на роботу так і не прийняли.
У результаті побудовані ними шістсот гребель змило, а чотириста колодязів стояли сухими. Зате на виділені на боротьбу з посухою гроші самочинно побудували ще “вісім планерів для поштової служби й перевезення сіна й один вічний двигун, що діє моченим піском”. “Народ отут жив безглуздий”, – підбиває підсумок автор.
Бюрократи вважають себе щирими трудівниками й думають, що без їхніх паперів і установ, де вони трудяться, радянська влада не зможе існувати Бюрократія для них – символ непереможної сили. Вони думають про перебудову суспільства, за два дні становлячи 25-літній перспективний план народного господарства. Шмаков створює величезна й важлива праця – “Записки державної людини”.
У ньому затверджується необхідність існування бюрократії як основи будівництва Радянської держави, підкреслюються її заслуги перед революцією.
Папір, на думку героя, – продукт найвищої цивілізації. Але раптом Градовскую губернію скасовуються Завідувач адміністративно-фінансовим відділом, Бормотов, хоче створити “автономну національну республіку, тому що в губернії жили п’ятсот татар і штук сто євреїв” тільки заради “збереження наступності в діловодстві”. Але бюрократів перекладають на інші місця, Шмаков тепер працює уповноваженим по грунтових дорогах і звично пише: на черзі “філософську-соціально-філософська праця” з мудрованою хитромудрою назвою “Принципи знеособлення людини з метою переродження його в абсолютного громадянина із законно впорядкованими вчинками на кожну мить буття”.
Платонов продовжує традиції Салтикова-Щедріна як політичного сатирика.
Так само як і в казках М. Салтикова-Щедріна, мовлення в повісті йде про суспільство на певному етапі змін Автор викриває пороки цього суспільства і його недосконалість, ведучи мову про життя держави в цілому, а не про окремі явища. Тема бюрократії в Платонова стоїть на першому плані оповідання, на другому ж – вивчення природи держави. Використовуючи іронію, сатиру й гротеск, сполучаючи побут і фантастику, автор попереджає про небезпеку перекручення ідеї соціалізму, по-щедрински гіперболізуючи його риси, розкриваючи його щиру сутність. Його герої це такі ж продукти епохи Письменник підштовхує читача до невтішного висновку, що без бюрократії російська держава існувати не може.
Підтвердження цьому ми, сучасні читачі, спостерігаємо й зараз.
Звичайно, ніяка цензура не могла пропустити це до друку. Критики-Першовідкривачі Платонова – Л. Шубін, З. Бондарів, Е. Товста-Сегал – говорять про парадоксальне сполучення лірики й сатири у творчості письменника й граничної поліфонії оповідання, де “оповідач згодний взагалі з кожної з точок зору”. Платонов використовує советизми, плакатне, лозунгове мовлення, газетні штампи, канцеляризми, варваризми, “незручності” мовлення й навіть церковнославянизми, створюючи свій неповторний стиль оповідання. Сама назва повести тавтологично, виходить місто Міст.
Це символічний образ держави, що роз’єднує й знищує, де воля людей мінімальна.
Платонова обурюють бюрократизм, що вопиет безгосподарність, показуха, абстрагованості загальної державної ідеї від практичного життя Платонов переконується в дегуманізації суспільства державою, і це визначає пафос його наступних добутків
(1 votes, average: 5.00 out of 5)