11 клас
ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
МИКОЛА ГУМІЛЬОВ
“Золотое сердце России мерно бьется в груди моей”
(за творчістю М. С. Гумільова)
“Срібний вік” російської поезії… Імена. Дати. Напрямки…
Багато хто з його представників відчули щасливі хвилини підйому і слави, а потім були утоптані в лихоліття важкими чоботями революції, громадянської війни і культу особи. Трагедія народу, трагедія російської інтелігенції, невід’ємною частиною якої був поет.
Микола Гумільов. Багато десятиліть ми були приречені
Стара нянька побачила в цьому своєрідний знак, сказавши, що в народженого “буде бурхливе життя”. І вона виявилася права: пошуки, метання, пристрасть до подорожей – короткі, але бурхливі тридцять п’ять відпущених Всевишнім років.
Як кажуть, поет у Росії – більше, ніж поет. І ніхто не може сказати про поета краще, ніж говорять його вірші:
Я пропастям и бурям вечный брат.
Но я вплету в воинственный наряд
Звезду долин, лилею
Поезія Гумільова аполітична, і це один із моментів, який поряд із мистецтвом вірша приваблює мене в його творчості. У його творчості знайшли відображення і любов, і подорожі, і війна, і екзотика. Тільки політика залишилася осторонь.
Гумільова хвилювали не питання облаштованості світу, а надзвичайний і невідомий світ, відчуття від зіткнення з ним. Він створює теорію акмеїзму, закликаючи сприймати світ беззастережно, але сам акмеїстом не став, тому що був більшим, значнішим за цей напрямок. Здається, що канони акмеїзму були для нього лише умовністю.
А які були в нього вчителі! Анненський, Війон, Готьє, Брюсов.
Микола Гумільов – природжений поет, що побудував власний світ слова і почуття. Час довів, що цей світ нам близький, як близькі любов і смуток, щастя і розчарування. Але сум віршів Гумільова особливо ліричний, особливо чутливий, зачарований і зворушливий:
Сегодня, я вижу, особенно грустен твой взгляд
И руки особенно тонки, колени обняв.
Послушай: далеко-далеко, на озере Чад
Изысканный бродит жираф.
Кожна книга Гумільова – це результат зробленого ним на момент її виходу, це осмислення життя і серйозної роботи душі, що
Глас Бога слышит в воинской тревоге
И Божьими зовет свои дороги.
Його філософська лірика вилилася у збірку “Колчан”, у якій він задається питаннями, що раніше його не хвилювали, робить відкриття, досі йому недоступні, наприклад:
Я вежлив с жизнью современною,
Но между нами есть преграда.
Все, что смешит ее, надменную,
Моя единая отрада.
Незважаючи на велику захопленість екзотичними країнами Африки й Азії, Микола Гумільов безмежно відданий батьківщині. У той час, коли багато хто вже покинув або збирався покинути Росію, він повертається, йдучи назустріч першій хвилі еміграції. Я не знаю, як склалася б його доля за межами батьківщини, але для російської поезії він зробив максимум того, що міг, саме тому, що повернувся. А не повернутися Микола Гумільов не міг, тому що якось зробив для себе відкриття:
Я кричу, и мой голос дикий,
Это медь ударяет в медь,
Я, носитель мысли великой,
Не могу, не могу умереть.
Словно молоты громовые,
Или воды гневных морей,
Золотое сердце России
Мерно бьется в груди моей.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)