Золота осінь (твір-опис природи)

Золота осінь (твір-опис природи)

Веселе літо промайнуло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає : ранці й уночі.

Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені.

Сіре небо все частіше затягують низькі хмари. Сіється дрібний дощ.

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться

геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пенька скупчилися стрункі опеньки. Їх дуже багато, кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння

пора.

Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети.

Настала золота осінь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Золота осінь (твір-опис природи)