Мотузочку… Давай сюди й мотузочку. І мотузочка придасться… Я. Гоголь
“Ревізор” Гоголь і театр у моєму поданні – поняття нероздільні. Чарівна сила майстерності вкладена в п’єси великим письменником. Наприклад, знаменита п’єса “Ревізор” так зрозумілий і прекрасна для російського глядача, як, скажемо, класична грецька скульптура для стародавнього грека
Вона виточена з такою же майстерністю! І так само, як Софокл, що втілив для людства грецький тип людини й грецький тип життя у своїх Эдипах, Антигонах і Креонах,
Після пушкінського “Бориса Годунова” або “Скупого лицаря” розвиток російського театру випробувало на собі вплив насамперед Гоголя. Класичний репертуар сучасного театру не може обійтися без “Ревізора”. Успіх Гоголя на сцені не тільки в його соціальності, але й у тім, що ніхто не запропонував до Гоголя акторові такі могутні зразки російського слова.
Ніхто так не знав російське слово, не почував його відтінків, як Гоголь. Гоголь, мені здається,
Напевно, він спеціально ходив по вулицях, щоб слухати розмови людей, одиночн і шумні, і, запам’ятовуючи особи й характери, учився бачити слово. Коли слухаєш гоголівське мовлення, що звучить із вуст акторів, дивуєшся тому, як же точно й безпомилково вона, це мовлення, малює образ героя з усіма його характерними рисами! Гоголь в “Ревізорі” створив на сцені ще одна унікальна театральна якість: у його п’єсі фабула, інтрига хоча й чудові, але не першорядні.
Першорядні самі персонажі, що відбивають середовище, що вони представляють: Хлестаков, городничий, Осип, Земляника. Сцена заповнена статуями, але тільки матеріал у Гоголя не мармур, а слово
Ці недоладні фігури своїми мовленнями себе ж і викривають, що й створює перед глядачем саме видовище. Гоголь направив вітчизняний театр по шляху побутового зображення життя. Підкреслю слово “зображення” потім, щоб привести наочний, як говориться, приклад: згадаємо, чи багато говорить Осип в “Ревізорі”?
Усього один монолог: “Мотузочку… Давай сюди й мотузочку. І мотузочка придасться…” Так сказав цей голодний слуга, крутясь біля настільки ж голодного пана, і глядачі на все життя запам’ятали й ці слова, і героя, їх произнесшего. Більше того: ми запам’ятали Осипа ще і як психологічний тип, тобто як людини певного соціального середовища й характеру
А хто нам про його характер розповідав? От таке чарівництво зображення! Виходить, в одній, нічого не значущої, здавалося б, фразі Гоголь виразив тип
(1 votes, average: 5.00 out of 5)