Швейцарська провінція початку XX в. Парубок по імені Иозеф Марти надходить помічником у технічне бюро інженера Карла Тоблера. До надходження на нове місце Иозефу кілька місяців довелося животіти без роботи, тому він дуже цінує своє нинішнє положення й намагається виявитися гідним надій, покладених на нього хазяїном. У будинку Тоблера, гарному особняку, у якому перебуває й контора, Иозефу подобається все: його затишна кімната в башточці, прекрасний сад з альтанкою, те, як його годують, і прекрасні сигари, якими його пригощає патрон
Хазяїн
Одержавши спадщину, вона вирішив залишити свою посаду, придбати будинок і відкрити власне винахідницьке бюро. Саме тому він якийсь час назад улаштувався із сім’єю Вбэренсвиле.
В арсеналі
З першого ж тижня перебування в Тоблеров Иозефу доводиться проявляти не тільки свої інженерні навички, але ще й виконувати обов’язки письмоводителя й відповідати власникам векселів, що вимагають погашення заборгованостей, проханням почекати ще небагато. У вільний час Иозеф купається в озері, гуляє по лісі, п’є разом з пані Тоблер кава в саду на веранді
У першу ж неділю в особняк приходять гості – це попередник Иозефа по службі, Вирзих, і його матінка. Вирзих полюбився Тоблерам за свою відданість і ретельність. Був, однак, у нього один недолік, що зводив нанівець всі його позитивні якості: час від часу він ішов у запої, вибухав лайкою, викрикував образи, але, протверезівши, з раскаявшимся видом приходив назад. Пан Тоблер, прочитавши Вирзиху нотацію, прощав його.
Але коли цей бідолаха перейшов у своїх образах всі рамки дозволеного, інженер остаточно його звільнив і запросив нового помічника. Тепер Вирзих знову благає взяти його назад. Цього разу інженер дійсно не може цього зробити, і Вирзиху разом зі своєю старенькою матір’ю доводиться покинути особняк ні счем.
У робочі дні Иозеф пише тексти оголошень про те, що інженер шукає контакту із власниками вільного капіталу на предмет фінансування своїх патентів, розсилає їх у великі фірми, допомагає пані Тоблер по будинку, поливає сад. Фізична робота залучає Иозефа, мабуть, навіть більше розумової, хоча й в останній він прагне довести свою заможність. Сімейство Тоблеров досить часто спілкується із сусідами, приймає в себе гостей, і Иозеф виявляється залучений в усі їхні витівки: катання на човні,
Карти, прогулянки в Бэренсвиль, і скрізь має можливість переконатися, наскільки потгительни жителі села з його хазяями
Першого серпня Тоблер улаштовує у своєму особняку свято з нагоди дати офіційного утворення Швейцарії в 1291 р. Тим часом у контору все частіше й частіше приходять рахунки, що вимагають погашення. Иозеф бачить своє завдання в тім, щоб оберігати патрона від негативних емоцій, і часто сам відповідає на такі послання проханням почекати. Один раз у контору під час відсутності Тоблера приїжджає Иоганнес Фишер, откликнувшийся на оголошення для “власників капіталу”.
Помічникові не вдається в достатньому ступені виявити свою люб’язність і винахідливість, щоб затримати Фишера із дружиною до повернення патрона, чим приводить Тоблера в лють. Фишер так більше й не з’являється, але інженер не втрачає надії зрушити свої справи з мертвої крапки
В одну з неділь Тоблери відправляються на прогулянку, а Сильви залишають будинку. Наскільки мати любить свою другу дочку, Дору, настільки ж вона зневажає Сильви. Дівчинка завжди виявляється в чомусь винувата, її капризи виводять мати із себе, вона не може дивитися на дочку без роздратування, оскільки Сильви некрасива й не радує око. Вона майже повністю віддала дитину на піклування служниці Паулини, що звертається із Сильви, як з рабинею, змушуючи неї забирати зі стола посуд і робити інші речі, які, строго говорячи, повинна була б виконувати сама.
Щоночі з кімнати Сильви лунають лементи, тому що Паулина, приходячи будити дівчинку для того, щоб посадити її на горщик, і виявляючи, що маля вже мокра, б’є її. Иозеф неодноразово намагається вказати пані Тоблер на неприпустимість такого звертання з дитиною, але щораз не зважується заговорити, щоб ще більше не розбудовувати цю жінку, на душі в якої через матеріальні труднощі стає усе важче.
Існують у неї й інші прикрості: колишня служниця, звільнена через зв’язок з Вирзихом, розпускає слухи про те, що в самої пані Тоблер була з Вирзихом інтрига. Пані Тоблер пише гнівний лист матері негідниці і як би мимохідь розхвалює Иозефу його попередника. Помічник ображається й гнівно відстоює своє достоїнство.
Пані Тоблер вважає своїм обов’язком поскаржитися на Иозефа чоловікові. Однак той настільки занурений у свої невеселі Думи, що майже не реагує на її слова. Иозеф дозволяє собі критичні зауваження навіть на адресу інженера, чим украй того дивує.
При всій своїй зухвалості Иозеф любить і навіть побоюється Тоблера, через грошові утруднення не виплачує йому зарплату. Неоплачені векселі не заважають, однак, Тоблеру споруджувати біля свого особняка підземний грот для відпочинку, а його дружині користуватися послугами першокласної столичної кравчині
В одну з неділь Иозеф відправляється в столицю розважитися. Славно провівши вечір в одній з пивнушек, він виходить на вулицю й бачить Вирзиха, що сидить у морозну ніч на ослоні під відкритим небом. Він відводить його на постоялий двір, напоумляє й змушує написати кілька листів роботодавцям.
Потім він пропонує Вирзиху ходити з контори в контору й шукати місця. В одній з них Вирзиху посміхається щастя й він знаходить роботу
Від Тоблеров поступово відвертаються всі їх бэренсвильские знайомі. Інженер змушений послати дружину, ще не що цілком оправилася від хвороби, до своєї матері просити належну йому частина спадщини. Пані Тоблер вдається дістати всього чотири тисячі франків. Цих грошей вистачає лише для того, щоб заткнути роти самим крикливим кредиторам
Иозеф улучає слушна мить, щоб поговорити з пані Тоблер про Сильви. Вона відверто зізнається, що не любить дочка, але розуміє, що не права, і обіцяє звертатися з нею м’якше. Різдво цього року проходить в особняку дуже смутно. Пані Тоблер розуміє, що сім’ї незабаром прийде продати будинок, переїхати в місто, зняти дешеву квартиру, а її чоловікові – шукати роботу
Иозеф зустрічає в селі Вирзиха, знову звільненого через пияцтво й томиться без роботи й грошей. Він приводить Вирзиха в особняк, де пані Тоблер дозволяє бідоласі переночувати. Ранком гнів Тоблера не знає границь. Він ображає Иозефа.
Той просить заплатити йому платня. Тоблер наказує Иозефу вбиратися геть, потім його лють поступається місцем скаргам. Иозеф збирає речі й разом з Вирзихом іде від Тоблеров…
Е. В. Семина
(1 votes, average: 5.00 out of 5)