Франко виступав у всіх літературних жанрах – поезії, прозі, драматургії. Був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури.
Він збагатив науку цінними літературознавчими та критичними працями, дослідженнями в галузі народної творчості та етнографії. Після Шевченка найполум’янішим народним співцем виступив Франко. Великим майстром інтимної лірики виступає Франко в збірці “Зів’яле листя”, що вийшла першим виданням в 1896 році, а другим – у 1911-му.
В “Зів’ялому листі” поет залишив частину свого внутрішнього
Чари кохання підносять героя, оволодівають його думками й почуттями. Разом з тим в окремих
Відзначаються пісенністю такі вірші, як: “Зелений явір…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Ой жалю мій, жалю…”.
Мотиви туги і розлуки відбито в поезіях “Чого являєшся мені…”, “Якби знав я чари…” Кожен із цих віршів має самостійне художнє значення, незалежно від загальної композиції збірки. В “Третьому жмутку” настрої туги і розпачу посилюються. Окремі вірші “Третього жмутка” сповнені пекучого болю.
Поет умів передати глибокі переживання людини в різних обставинах, умів показати її суперечливий життєвий шлях не тільки по второваній стежці, але й на манівцях, не тільки на піднесенні, але й на крутих спадах, в особистих радощах і невдачах. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про глибоке його знання психології людини.
Цілою системою ліричних мотивів, шукань і страждань героя поет розкриває суперечності, що стоять на шляху повноцінного розвитку особистості, її почуттів і думок. При цьому підкреслюється вічне шукання людиною гармонії у всій багатогранності життя. “Зів’яле листя” може бути чудовим зразком естетики інтимних почуттів.
Разом з тим вона є зразком того, як поет, користуючись національною пісенною формою твору, підносить проблеми загальнолюдського значення.