Живопис (малярство) і література. Проблема порівняльного аналізу Ж. і л. з метою увиразнення специфіки кожного з цих видів мистецтва, дослідження взаємовпливу має тривалу історію, починаючи з античності, особливо активно розроблялася в епохи Ренесансу і Просвітництва. Відомий афоризм “поезія – сліпий живопис, живопис – німа поезія” робив акцент на подібності Ж. і л. у відтворенні конкретно-чуттєвого, пластичного багатства світу.
Така позиція призводила до. надмірної описовості в художній літературі, проти чого виступав Г.-Е.
Отже, “живописання” словом, яке володіє полісемією і ритмомелодикою, милозвучністю, має свої межі і можливості (див.: , , ) в епосі, драматургії та ліриці. Звідси випливає проблема ілюстрування художніх текстів взагалі, специфіки ілюстрації в епосі, в ліричній поезії зокрема, а також дидактична проблема міри використання унаочнення в процесі вивчення художньої літератури.