При підготовці до друку записок Мурра, нащадка славетного Гінце фон Гінценфельда (більш відомого світові як Кіт у чоботях), видавці звернули увагу на присутність в рукописі явно сторонніх фрагментів – уривків з опублікованого раніше розповіді про капельмейстера Йоганнес Крейслер і його друга маестро Абрагама. Сторінки ці виявилися в рукописі Мурра з тієї простої причини, що Кіт використав їх – розпатрати книгу з бібліотеки свого господаря Абрагама – як промокального паперу. За дивним збігом, багато епізодів життєпису Крейслеpa доповнюють
Тим не менш видавець залишив все як є – на тій підставі, що саме Крейслера маестро Абрагам довірив турботу про Кота Муррей, віддаляючись від двору князя Іринея.
Князь мав колись нехай мініатюрне, але власне князівство, втрачене ним після розпуску Бонапартом прусської адміністрації в Польщі (дехто, втім, вважав, що князівство просто випало з його кишені на прогулянці). Найбільш впливовими особами при дворі були радниця вдова Бенцоні (в молоді роки фаворитка
Ще одне впливове – але зовсім в іншому роді – особа при дворі, що збуджує в свиті самі суперечливі почуття, це капельмейстер Йоганнес Крейслер, що дає уроки музики дочки князя принцесі Гедвіга і її подрузі Юлії, дочки вдови Бенцоні. Рано осиротілий, Крейслер був вихований і навчений нотній грамоті маестро Абрагамом, який на все життя став його найкращим другом.
Життям і душевні устремління зобов’язаний Абрагама і Кот Мурр. Він вважає, що народився в будинку маестро, причому не інакше як на горищі (звідки ще могла взятися височина його розуму і духу); між тим сліпим кошеням, укупі з братами і сестрами, він був підданий втоплення в річці і, дивом не захлинувшись, витягнутий з води за шкірку проходили по мосту Абрагамом. Виховання в традиціях Руссо, поряд з тягою до письмового столу маестро і книг на столі, призвело до того, що Мурр дуже скоро вивчився читати (порівнюючи читається господарем вголос зі словами в книзі), а потім і писати. Першими літературними дослідами Кота були дидактичний роман “Думка і чуття, або Кіт і Пес” (створений не без впливу пуделя Понто), політичний трактат “До питання про мишоловках” і трагедія “Кавдаллор – король щурячий”.
На жаль, зошит з віршами Мурра, дана на прочитання Понто, потрапила в руки господареві пуделя професору естетики Логар, і той (очевидно, що через заздрощі) наябедничав на феноменально обдарованого Кота маестро Абрагама. Маестро стурбований тим, що кицька більш стурбована красним письменством, ніж мишами, і закриває Мурр доступ до читання, “Що може заподіяти генію великого болю, ніж бачити себе невизнаним і навіть осміяним!” – Нарікає Мурр, але тішиться тим, що ще вільніше в результаті став творити її власний розум.
Схожі переживання відчуває і капельмейстер Крейслер. Він тяготиться своєю роллю при дворі, світським етикетом і лицемірством. “У жилах цієї молодої людини струмує одна тільки музика”, – перефразовує він опис якогось старовинного інструменту в музичному лексиконі. Розрадою служить Крейслера суспільство милою панною Юлії, чия душа, як і його, відкрита божественним звуків.
До їх відокремленим занять музикою приєднується і принцеса Гедвіга, що підживлювала спочатку до капельмейстеру, як йому здавалося, неприязнь. Принцеса визнається Крейслера у причини свого сум’яття від появи його при дворі: серце її мучиться спогадом про придворний маляра, що зійшов з розуму від любові до її покійної матері; безліч чудових портретів княгині прикрашають стіни замку до цих пір, вселяючи Гедвіга думка про те, що людина народжений для кращої, ніж та, яку веде вона. “Любов артиста! – Вигукує Гедвіга. – О, це прекрасний, небесний сон – але тільки сон, тільки марна мрія! .. “
Історія, розказана принцесою Гедвіга, глибоко схвилювала Крейслера. Неземна мов та неземна любов – ось і все, що має справжню цінність, не схильне сумнівам і глузуванням, з якими він дивиться на все навколо. Довірливо розмовляючи з маестро Абрагамом, він знаходить у ньому повного союзника. У житті маестро було дві хвилини щастя: коли він слухав звуків старовинного органу у віддаленому від мирської суєти абатстві і коли з ним була його Кьера, його юна асистентка у фокусі з Невидимою Дівчиною, а потім і дружина.
Завдяки її пророчого дару і магнетичним впливу на людей, навіть на великій відстані, фокусник і механік Абрагам і був наближений до двору старого князя. Недовго тривало блаженство: незабаром після смерті князя Кьера безслідно зникла. Ця серцева рана досі не зажила.
… Година любові пробив і для Кота Мурра: настали березневі іди – і на одній з нічних прогулянок по даху він зустрічає чарівну кішечку на прізвисько Місміс. Перше любовне побачення переривають і затьмарюють два її огидних кузена: вони жорстоко б’ють Мурра і скидають його в стічну канаву. Образ Місміс переслідує його, він складає в її честь гімни і мадригали.
Плоди його натхнення сплачені сповна! Мурр і Місміс знову зустрічаються під місяцем, ніхто їм не перешкоджає співати дуетом (вона – на рідкість музична). Кіт вирішується застосувати радикальний засіб від подальших амурних мук: пропонує своєї Прекрасної Дами лапу і серце. Про Боги!
Вона – згодна! .. Однак у житті будь-якого поета годинник блаженства швидкоплинні: Місміс змінює Муррей з строкатим котом-ловеласом. Пояснення подружжя протікає на диво спокійно, обидва зізнаються один одному в серцевому охолодженні – і вирішують йти далі кожен своїм шляхом. Мурр повертається до наук і образотворчих мистецтв з ще більшим завзяттям, ніж до зустрічі з Місміс…
Тим часом у Зігхартсвейлер приїжджає з Італії принц Гектор, нащадок знатного і багатого роду, за якого князь Іриней задумав видати дочку. На балу Гедвіга веде себе більш ніж дивно, шокуючи весь двір: вона три рази поспіль танцює з принцом лихий італійський танець, зовсім не властивий її природі. Принц їй зовсім не милий – але робить на неї якесь демонічне вплив. Сильне враження справляє принц і на Юлію: вона в розмові з матір’ю уподібнює його погляд вогненному погляду василіска. Радниця Бенцоні сміється: відразу двом дівчатам милий принц здається чудовиськом – що за дурниці!
Ні, це голос серця, запевняє мати Юлії. Після балу їй снився принц, під виглядом капельмейстера Крейслера уклав її в обійми зі словами: “Ти вже вбита – і відтепер повинна бути моєю!” Від цих зазіхань її рятує уві сні справжній, а не удаваний Крейслер – благочинний дух замку, покликаний захистити та її і принцесу Гедвіга від злих чар. Радниця Бенцоні тлумачить цей сон на свій лад: Йоганнес Крейслер – людина, що вносить розлад у життя при дворі князя.
Мало їй маестро Абрагама – тепер ще й цей музикант! Вона зобов’язана втрутитися в розвиток подій! ..
Нічого говорити, що неприязнь до принца Гектору живить і Крейслер. Абрагам згоден: це суцільне змій-спокусник. Шлюб з Гедвіга він готовий укласти лише за розрахунком, насправді у нього види на Юлію. Зрозуміло, Крейслер повинен заступитися за її честь, але звичайна зброя тут недоречно.
Маестро Абрагам вручає другу мініатюрний портрет якогось обличчя, погляд на яке повалить Гектора в жах і зверне його тікати. Передбачення збувається в точності. Але і капельмейстер раптово зникає з замку. У парку знаходять його капелюх зі слідами крові. Ясно, що хтось – швидше за все, ад’ютант Гектора – намагався його вбити.
Але чи вбив? Відповіді немає: ад’ютанта в цю ніч теж слід прохолов
Новий приятель Мурра чорний кіт Муцій дорікає йому: “Ви кинулися з однієї крайності в іншу, ви ось-ось перетворитеся в огидного філістера, чиї дії залежать від привхідних обставин, а не від голосу честі. Ваше усамітнення вас не втішить, але ще більше вам нашкодить! ” Муцій рекомендує Мурра своїм друзям – котячий бурша, які приймають його як побратима, виспівуючи “Gaudeamus іgіtur” та інші гімни. Їх гурток розпадається після декількох співок на даху: мешканці будинку труять буршів мерзенними собаками, внаслідок чого віддає Богові душу славний Муцій. На тризні Мурр знайомиться з чарівною маленькою кішечкою Міною.
Він готовий ринутися на штурм її серця – і раптом бачить віддалік Місміс, про яку й думати забув. Місміс зупиняє Мурра: “Мина – твоя дочка!” Кіт повертається до себе під грубку, дивуючись примх і примхам долі…
(2 votes, average: 3.50 out of 5)