Реферат на тему:
Життя і творчість
Григорія Сковороди
(1722 – 1794)
3 грудня 1722 року – народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва.
1738 р. – вступає до Києво-Могилянської Академії.
1742 р. – Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели.
1744 р. – з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в Академії.
1750 р. – подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи.
1753 р. – повернення із-за кордону.
1 липня 1753 року написаний
1753 – 1754 – час написання трактату “Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной”.
1754 р. – усунення Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Григорій наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана Томари.
1755 р. – подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі.
1755 – 1758 – Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари.
1759 р. – Григорія Сковороду запрошено на посаду вчителя поезії до Харківського колегіуму.
Влітку
1760 – 1761 – перебування в селі Стариця.
Влітку 1761 року – повернення до Харківського колегіуму.
1761 – 1764 – Сковорода – вчитель синтаксису та грецької мови в колегіумі.
1764 р. – подорож до Києва.
1766 р. – складено лекцію “Начальная дверь ко христианскому добронравию”. Цього ж року Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший філософський діалог “Наркисс”.
1767 р. – написано діалог “Асхань”.
1768 – 1769 – Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському колегіумі.
1769 р. – початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди.
1770 р. – останні відвідини Києва. Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки перебирається до ахтирського Троїцького монастиря.
1772 р. – написаний “Разглагол о древнем мире”, одразу після нього – “Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни”.
1774 р. – з початку цього року Сковорода живе в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує “Басни Харьковския” і дописує діалог “Кольцо”.
1775 р. – Григорій Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу – діалог “Алфавит, или букварь мира”.
1776 р. – написано трактат “Икона Алкивиадская”.
1781 р. – подорож до Таганрогу.
1783 р. – в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом “Брань архистратига Михаила со сатаною”.
1783 – 1785 – в цей період написані три праці: “Беседа 1, нареченная observatorium”; “Беседа 2, нареченная obserwamorium specula”; діалог “Пря бесу с Варсавою”.
1785 – 1790 – Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
1787 р. – він присвячує Федору Диському діалог “Убогий жайворонок”, цього ж року пише свій другий педагогічний діалог “Благодарный Еродий”.
1790 р. – дарує Я. М. Донцю-Захаржевському “Книжечку Плутархову о спокойствии души”. Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка.
1791 р. – присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський діалог “Потоп Змиин”, що був написаний наприкінці вісімдесятих років.
1792 р. – весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
1794 р. – навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;
– влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку – селі Хотетові.
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: “Мир ловил меня, но не поймал”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)