ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
§ 6. “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ
Доволі и того, що недугу вказано, а як від неї вилікуватися – це вже Бог знає.
М. Лєрмонтов
Сила таланту М. Лєрмонтова була такою, що він неминуче мав прийти до прози, хоча б тому, що відчував потребу спробувати себе в усіх видах літератури. Проза є закономірним етапом у розвитку художнього мислення письменника, саме в прозових творах другої половини свого творчого шляху Лєрмонтов найглибше розкриває сучасність. Роману “Герой нашого часу”
Але лише в цьому творі Лєрмонтов зміг показати глибинний зв’язок особистості й дійсності.
Жанр твору
Роботу над своїм романом М. Лєрмонтов почав 1838 року, а завершив 1839. У 1839 році повісті “Бела”, “Фаталіст”, “Тамань” були надруковані в журналі “Отечественные записки”, як уривки “Нотаток офіцера про Кавказ”. Друкуючи повість “Фаталіст”, редакція журналу зробила таку примітку: “Із приємністю користуємося нагодою сповістити, що М. Лєрмонтов незабаром видасть зібрання своїх повістей – і надрукованих, і ненадрукованих.
Це
У рукопису М. Лєрмонтова збереглася початкова назва твору – “Один із героїв початку віку”. Ця назва вказувала на тісний зв’язок твору Лєрмонтова з популярним у той час романом французького письменника А. Мюссе “Сповідь сина віку” (точніше, “одного із дітей віку”, де слово “вік” є синонімом “епохи”). У передмові до свого роману А. Мюссе говорив, що суспільні потрясіння й розчарування беруть свій початок у революції 1789 р. і наполеонівській епосі: “Все, що було, вже минуло, все, що буде, ще не прийшло.
Не шукайте в іншому розгадки наших страждань”. У Росії до розчарувань, пов’язаних із загальноєвропейськими подіями, домішувалося розчарування в поразці декабристів і посиленні реакції як відповіді царату на повстання.
У романі представлена трагічна доля героя епохи 30-х років. Продовжуючи традиції Пушкіна, Лєрмонтов досліджує особистість, яку сформував “його вік”. Але як автор роману Лєрмонтов займає принципово іншу, ніж Пушкін, естетичну позицію.
Він свідомо уникає ролі “творця”, який відкриває нові можливості мистецтва, він приховується за маскою “документаліста”, видавця різного роду достовірних матеріалів, які породила сама епоха. Лєрмонтову надзвичайно важливо, щоб читач сприймав його твір як правдиві свідчення героїв. Тому роман поставав у формі записок, розповідей різних осіб. Автор свідомо обирає певну фрагментарність розповіді, самостійність окремих його частин.
Однак “Герой нашого часу” – твір цілісний, який уперше в російській літературі об’єднав соціальну, психологічну, філософську проблематику. Щоб виявити ці проблеми, автор і синтезував у межах роману різні оповідні жанри: мандрівні нотатки, нариси, щоденники, сповідь, світську повість. Жодна з цих форм, узята окремо, не давала можливості пояснити суперечливу природу сучасної автору людини.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)