5 клас
ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА
Ш. ПЕРРО, Г. К. АНДЕРСЕН, С. МАРШАК
Жадібність людини вбиває її душу (за п’єсою С. Маршака “Дванадцять місяців”)
Слова цього прислів’я є досить правдивими. Адже скупість є однією з найстрашніших вад людини. Вона неначе павутина обплутує її душу і має над нею величезну силу. Під владу цієї вади підпадають і діти, і дорослі.
Ця проблема загальнолюдська, тому тема жадібності посідає одне з важливих місць у світовій літературі. Недарма батьки з самого малечку намагаються виховати в дитині уміння
Проблема жадібності є однією з найважливіших і на сторінках п’єси-казки російського дитячого письменника С. Маршака “Дванадцять місяців”. Пов’язана вона з образами негативних персонажів – мачухи та її доньки.
Із першої ж своєї появи у п’єсі вони не викликають симпатії. Ліниві й дурні, вони просто знущаються з бідної сироти, змушуючи виконувати усю хатню роботу. Навіть перед святом Нового року не пожаліли її, а послали в лютий мороз у ліс по хмиз.
Та ще й дорікають дівчинці в усьому: “А чого їй,
А вже хліба скільки на неї йде! Вранці шмат, та в обід окраєць, та ввечері шкоринка. Скільки це за рік вийде!
Адже днів у році багато. Інша не знала б, як віддячити, а від цієї слова не почуєш”.
Жадоба збагачення засліпила їх. Одержати нагороду принцеси вони вирішили, як кажуть у народі, теж чужими руками. У люту зимову холоднечу погнали бідну пасербицю до лісу за пролісками.
А в палац пішли самі та й корзини взяли великі, щоб золота отримати якнайбільше. Окрім того, вони ще й оббрехали пасербицю, назвавши її “звірючкою лісовою”, упертою, дикункою.
Як бачимо, жадібність тягне за собою ще й інші вади: брехню, боягузтво. Тільки почули, що принцеса в ліс бажає поїхати і побачити на власні очі ті чудові галявини з прекрасними квітами, метеликами, звірами, відразу злякалися, що розкриється їхня брехня.
Сліпа мачухина любов до своєї доньки зробила її жорстокою навіть до власної матері. Згадаймо епізод, коли донька, що змерзла в лісі, ладна забрати шубу у власної матері. їй взагалі байдуже, що станеться з нею.
Тому абсолютно справедливим є покарання мачухи та її доньки. Найстарший і братів-місяців, Січень, перетворив їх на собак: мачуху – на чорного з сивиною, доньку – на волохатого рудого. Чари діятимуть упродовж трьох років, а якщо ті не зміняться, то залишаться собаками ще на три роки, потім на шість, а може, й до самої смерті.
Важко не погодитися зі словами відомого французького письменника О. Дюма: “Жадібність сушить душу”. Це один із найтяжких смертних гріхів. Протистояти їй може лише доброчесність.
Але цю рису характеру можна виховати лише за допомогою чистого серця та добрих думок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)