Олександр Пушкін знаменитий своєю лірикою, присвяченою жінці, коханню: “Я помню чудное мгновенье”, “На холмах Грузии…”, “Я вас любил. Любовь еще, быть может…”Все в жертву памяти твоей”, “Что в имени тебе моем”, “Мадонна”. На відміну від своїх сучасників, поетів-романтиків, які розглядали кохання як пристрастне почуття, що супроводжується муками та стражданнями, Олександр Пушкін розумів кохання зовсім інакше.
Кохання Пушкіна – це світле, радісне почуття, в якому немає егоїзма. Навіть, коли кохання закінчується
Кохання розпалює вогонь у серці, примушує жити на повні сили, палати, відчувати гостроту та насолоду кожної миті життя. Поет пише про любовні почуття дуже просто та піднесено водночас.
Образ жінки в ліриці Пушкіна – прекрасний та чистий. Кохана може бути легковажна, може бути холодна. Проте її поява в житті закоханого – це все одно божественний дарунок долі.
Нехай навіть кохана проходить повз поета та зникає з його життя – поет ні в чому її не винить. Він дякує жінці за
Вона природня, як природні ревнощі, і поет знає – всі ці почуття з часом минуть.
Кохання минає, але у цьому немає трагедії, вважає Олександр Пушкін. Воно знов виникне, розквітне, неначе квіти кожної весни. “А сердце вновь горит и любит – оттого, что не любить оно не может”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)