Пройшовши криваве пекло жорстоких боїв та полон, німецький письменник Генріх Белль до глибини душі зненавидів війну. Про страшні роки фашистського терору, про вину німецької нації перед країнами Європи розповів письменник в оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”
Назва твору – це початок давньогрецького двовірша про битву спартанських воїнів під Фермопілами, написаного в V ст. до н е. Симонідом Ксосським. Спартанці загинули всі до одною, захищаючи батьківщину. “Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що
Відтоді, як Німеччина стала імперією, вона ототожнювала себе з гармонійною античністю. Служіння імперії освячувалося ідеєю справедливості воєн, хоча всі вони були грабіжницькими.
Герой оповідання, молодий поранений солдат, поступово впізнає гімназію, в якій навчався протягом восьми років і яку залишив лише три місяці тому, коли його було відправлено на фронт одразу зі шкільної нарти. У будинку, де минули довгі роки навчання, розташувався пункт медичної допомоги. Хлопець
Він помічає, що мертвих солдатів зносять десь у підвали школи. Милий серцю дім дитинства, радощі в, сміху перетворився на трупарню.
Коли юнака несли по сходах до операційної, він помітив, що над дверима залу для малювання нема хреста, а на перефарбованій стіні залишився лише яскравий слід від нього. Автор підводить нас до висновку, що гуманні та добрі справи не можна знищити, вони вічні.
Коли хлопця поклали на операційний стіл, за плечима лікаря він побачив на дошці напис, зроблений кілька місяців тому. Момент впізнавання в оповіданні збігається з моментом, коли герой усвідомив, що в нього немає обох
рук і правої ноги. Ось чим закінчилася система виховання, яку встановили фашисти в гімназії святого Хоми, один із постулатів якої, напевно, був “Не вбий!”.
Фраза “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” невипадково з’являється на дошці в німецькій гімназії, бо вона розкриває суть системи виховання у фашистській Німеччині, побудованій на обмані. Ототожнюючи себе зі спартанцями, фашисти вбивали в голови молоді думки про справедливі війни, тим самим готували “гарматне м’ясо” для завершення своїх антилюдських намірів. Герой Генріха Белля не має індивідуальних рис, бо така доля спіткала багатьох німців, обдурених і використаних фашизмом.
Оповідання Генріха Белля пронизане високим антивоєнним пафосом. Автор виступає не тільки проти фашизму, а й будь-якої війни. Треба берегти мир, спокій, гармонію в житті, не ставати жертвами привабливих гасел.
Пам’ятати, що призначення людини – творити, а не вбивати.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)