Займенник – частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки і кількість, але не називає їх.
Відмінювання займенників
Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній – як прикметники м’якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, нашими; їхній, їхнього, їхньому і т. д.
Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома. Вказівний займенник
Означальний займенник сам в Н. і З. в. мн. має паралельні форми: сами, самі. Питально-відносні займенники хто, що мають різні основи у відмінкових формах, і не мають форм множини. Явище прономіналізації: У контексті деякі іменники, прикметники, числівники можуть втрачати своє реальне лексичне значення і небувати узагальнено-вказівного
Явище переходу різних частин мови у займенник наз. прономіналізацією. Повністю переходять у займенники деякі повнозначні частини мови:1)Числівники – один *у значенні неозначеного займенника якийсь Вас питав один чоловік *у значенні означального займенника сам Далека нам путь, але ми не одні другий у значенні означального займенника інший Я перейшов у друге Село 2) Прикметники – цілий у знач. означального займ. весь Цілий рік ми гризлися з нимиданий у знач. Вказівного займенника цей У даній статті знайдено помилку3) Іменники – брат у сполученні з займенником наш, ваш у значенні особового займенника одн. і мн.
Ми її знаємо, наслухались від вашого брата. – в сполученні на брата, на голову, на душу = значенню на кожного, з кожного по сотні на брата.