Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника
Тепло і достовірність – ось мої літературні критерії.
Григір Тютюнник
“Не святи горшки ліплять – майстри. А майстрами стають люди. Я – людина. Я буду майстром!” – читаємо у щоденнику письменника-новеліста Григора Тютюнника.
Така самооцінка і вимогливість до себе заслуговують на повагу. І він дійсно став майстром художнього слова, точного, лаконічного, яскравого, теплого, талановитого.
Безперечно, Тютюнник творив своєрідно. Саме творив, а не писав. Кожну новелу
Але постійна робота душі. І колись настає мить, що вигострилась думка до краю, біль серця такий, що воно обкипає кров’ю, а напруга така, ніби кожен нерв – напнута струна на скрипці, ледь-ледь торкни і – він застогне словом. Цей процес схожий, як ото лінза збирає сонячні промені в один пучок. Так і тут: думка, серце і нерви повинні сконцентруватися в слові”. Знаходив таке слово, яке іншим не заміниш.
Довгий шлях пошуку потрібного слова не зупиняв
Дивовижно правдиво змальовував життєві ситуації, умів повно, об’ємно розкрити внутрішній світ героя, бо вважав, що “письменник повинен не просто стежити за вчинками героїв, а думати над ними”.
Улюблений жанр Григора Тютюнника – новела. Письменник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. Цей жанр вимагав від нього самодисципліни і великої концентрації думки. “Створити художній твір – значить у чомусь вичерпати самого себе”, – говорив він.
Тютюнник у новелах зажди працював над почуттями, що жили навколо нього і в ньому. Головний принцип його творчості сконцентрований у таких словах: “мила моя людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова!” І це було правдою. Він умів дивитися і на зло “з висот розуму”, сприймав його душею.
Особливістю творчого стилю Г. Тютюнника є використання художньої деталі в розкритті характеру. “Класичний аналіз психіки в наш час не пройде. Потрібна деталь”. Яскравим прикладом може служити новела “Зав’язь”.
Ось закохані в проваллі. Як уміє автор правдиво передати психологічний стан героїв! Всього-на-всього очі, а скільки в цій деталі почуття, життєвої правди. “У небо знову сягнула заграва, і в проваллі повиднішало настільки, що мені стає добре видно Сони-ні очі. Вони якісь дивні: наче й злякані трохи, а сміються…
На якусь мить я бачу її сухі вимогливі очі”…
Цікаві твори Г. Тютюнника ще однією особливістю – в них майже немає відступів. Читач відразу поринає в яскраві життєві картини, чує гострі діалоги, в яких чітко вимальовуються характери героїв, простих трудівників села. Тютюнник ніколи не повчає.
Він вірить і любить свого читача, а тому надає йому право самому оцінити героїв.
Умів новеліст у своїх творах показати високі почуття (“Зав’язь”, “Три зозулі з поклоном”) чи такі ганебні явища, як бездуховність, міщанство, споживацтво (“Син приїхав”). Письменник говорив не тільки про недолік у соціальному ладі, а й у національному українському характері. І говорив про це сміливо, відверто. Він писав, незважаючи на офіційну критику, яка звинувачувала його в “очорненні світлої, радісної дійсності”. Кричали його оповідання гіркою правдою життя, і ніщо не могло його зупинити.
Г. Тютюнник залишався правдивим, безкомпромісним, сміливим. І тільки смерть зупинила його…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)