І. Усна народна творчість
Загальна характеристика
Основою і водночас складовою частиною літератури є фольклор. “Народна творчість – це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо на народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному грунті, на грунті народного світогляду”, – підкреслював видатний поет і вчений М. Т. Рильський у своїй статті “Краса і
Фольклор (від англ. folk-lore – народна мудрість; народне знання) – художнє відображення дійсності в словесних, музичних, хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов’язаної з життям і побутом народу (народна творчість) (у широкому значенні); словесна творчість народу (у вузькому).
Характерні ознаки фольклору
– Колективність;
– усна форма творення і реалізації;
– постійні форми;
– строга послідовність композиції;
– повторюваність;
– традиційність;
– варіантність;
– відсутність автора (анонімність);
–
– переважання дієслівних рим;
– тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.
Художні прийоми фольклору
– Образи тварин, рослин, птахів, що набувають значення символів (калина – дівоча краса, сокіл мужність, відвага);
– діалог;
– звертання;
– рефрени (повтори) (“Ой роде ж мій, роде, ой роде ж мій милий”);
– психологічний паралелізм (“явір похилився – козак зажурився”);
– характерні порівняння (позитивні – “тиха, як вода”, “чиста, як сльоза”, негативні – “очі, як у жаби”;
– постійні епітети (“рідна мати”, “хрещатий барвінок”, “ясні зорі”);
– гіперболізація;
– зменшено-пестливі слова (“котику-братику”, “лисичко-сестричко”, “спатоньки хоче”);
– узагальнення (“вдома і солома їдома”);
– вислови-порівняння (“як грім серед ясного неба”).
Фольклористика – наука про усну народну творчість.
Фольклорні роди і жанри
Народна лірика – поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Ліричні твори майже завжди безсюжетні.
Народний епос – розповідні фольклорні твори, до яких належить загадки, прислів’я та приказки, анекдоти (малі фольклорні жанри), думи, історичні пісні, балади, казки, оповідання, легенди та перекази, притчі, літописи (великі фольклорні жанри).
Народна драма – фольклорний твір, в основі якого лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри (“Просо”, “Мак” “Коза”, “Меланка”, “Дід”, “Явтух”, “Подоляночка” тощо), вертеп, весілля).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)