З чого сміється Мольєр у комедії “міщанин-шляхтич”?
Мольєр (Жан-Батіст Поклеп) – драматург, поет, актор – створив чудові п’єси, шо дотепер не сходять зі сцен багатьох театрів світу: “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Мізантроп”. І однією з найкращих, найяскравіших його комедій є “Міщанин-шляхтич”, де автор намалював сатиричний образ буржуа.
Перед нами міщанин Журден – головний герой п’єси, що намагається з мішанина раптом перетворитися на дворянина, шляхтича. Йому здається, що для цього в нього є головне –
Та й “шляхетні” науки якось не укладаються в голові дурного міщанина. Його дружина намагається звернутися
Журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в “мамамуші” сприймає всерйоз. Здавалося б, бажання Журдена набратися розуму гідне поваги. Але який же смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів!
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки низькою та неотесаною може бути навіть багата людина, яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але сміється великий драматург не з конкретної людини. Він висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.
Головне не в титулі, не в костюмі, – стверджує Мольєр. Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.