Юда – коментатор проповідей Ісуса, він зводить нанівець всю ідеалістичну суть цих проповідей. Ісусовим проповідям про небесне царство він протиставляє своє прагнення земного царства. До того ж, Юда Черкасенка не домагається, на відміну від Юди в Лесі Українки, якогось почесного місця. У С. Черкасенка Юда – “ідейний”, переконаний борець, майже революціонер за визволення Ізраїлю й відродження його колишньої величі.
Але цей “революціонер” з презирством ставиться до народу, який вважає сірою і безсловесною масою, сліпою юрбою,
С. Черкасенко пішов найдальше в реабілітації зради. Не важко відшукати потайні мотиви його п’єси: виправдати зрадництво в часи соціалістичної революції, коли і він, Черкасенко, і Винниченко й інші, що називали себе “соціал-демократами”, зрадили український народ, стали Юдами. Черкасенкові забаг-лося очистити своє сумління, зробити Юду найбільшим патріотом і революціонером.
Та ці намагання були марні.
С. Черкасенко полемізує з Лесею Українкою. Він навіть вводить у текст своєї драми, інколи майже цитатно,
Якщо Леся Українка засуджує Юду і його методи боротьби за владу, засуджує голосом народу, то С. Черкасенко робить Юду мимовільною жертвою сліпого народу, який не позбувся рабського духу й більше схильний, мовляв, дбати про розбійників, ніж про революціонерів, подібних до Юди.
Така була остання відповідь новочасних ЮД на п’єсу Лесі Українки. Вона мимохіть СВІДЧИТЬ про впливову силу драматичної поеми великої української поетеси, що і в нових умовах не давала спокою сумлінню тих, хто у вирішальний час зрадив народ, а потім силкувався піднести зраду до рівня засобу для здійснення найблагородніших поривань. З С. Черкасенком нам ще не раз доведеться зустрітися, розглядаючи драматичні твори Лесі Українки.
Спочатку він був її епігоном, потім став ідейним противником, намагаючись дати своє, цілком протилежне тлумачення ідей, піднесених Лесею Українкою. В особі петлюрівського емігранта Черкасенка, так би мовити, втілилася реакція на творчість поетеси, реакція, з якою Леся Українка, підтримана радянською літературою, продовжувала боротися і після смерті.
Поема “На полі крові” і в наш час є бойовою зброєю в боротьбі проти зрадників народу і їх апологетів, проти буржуазних націоналістів і великодержавників, проти ревізіоністів, які широко в своїй підступній діяльності користуються юдиними мерзенними засобами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)