Кожен з нас, напевно, читав у дитинстві казку про Червону Шапочку – гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала мамі й старенькій бабусі. Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці. Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків, для яких, духовність, чесність, ввічливість, повага до старших – лише порожні слова.
Ця 16-річна дівчина п’є, палить, розмовляє молодіжним жаргоном і живе виключно споживацькими інтересами. Навіть страшного здоровенного Вовка загнала і мисливця налякала, що вже казати про хвору,
Головне – випити, погуляти, розважитися! Яка людина з неї виросте і яке життя на її чекатиме – можна тільки уявити…
Звичайно, можна засуджувати, перевиховувати таку молодь, але це навряд щось змінить. Слід замислитися глибше: чому підлітки стають такими? Адже в дитинстві всі вони – милі, довірливі, невинні. Якими вони виростуть – залежить, у першу чергу, від батьківського виховання.
Наприклад, мама Червоної Шапочки дає їй пляшку
Те ж саме можна сказати й про повагу до старших. Як батьки й матері ставляться до своїх батьків, так їхні доньки та сини колись ставитимуться до них самих.
Гумореска Є. Дударя викриває недоліки у вихованні сучасної молоді. Підтекст цього на перший погляд смішного, дотепного твору досить серйозний. Письменник порушує вічні проблеми батьків і дітей, добра і зла, справжніх і фальшивих цінностей.
Майбутнє України й усього світу залежить від нового, підростаючого покоління. Тому і дорослим, і дітям треба постійно вдосконалюватися, ставати кращими, розумнішими, добрішими, щоб гідно виховати своїх нащадків, за яких ніколи не буде соромно!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)